— Давно ми так не збиралися, — звернулася, відкриваючи збори власників земельних паїв у Іванівці шанована в селі Лілія Сердобінцева, колишня столична журналістка. — Пригадайте Шевченкові слова: «Борітеся — поборете!»… Ми теж сподіваємося побороти…

З ким же і за що зібралися боротися як мінімум 66 (а саме стільки за протоколом прийшло на збори) іванівців та мешканців сусідніх Жобоча, Рубанки, Нянівки?

— За свою землю, за наші права власників земельних паїв, — пояснила та ж Лілія Сердобінцева. — Так розпорядилася доля, що ми вимушені здавати в оренду рідну землю…

Останні п’ять років, як виявилось, здають її іванівці ТОВ «Благодійний союз». Щоправда, за цей час уже тричі доводилось селянам підписувати договори з його керівництвом, яке міняється раз-по-раз. Проте жодного разу ніхто з них так і не зустрівся з людьми, в яких накопилось за цей час до орендарів чимало запитань.

На початку вересня 29 власників паїв підписали заяву до голови сільської ради Надії Давиденко, аби та допомогла організувати цю зустріч — з орендарями. Надіслали й офіційні запрошення рекомендованими листами на адресу офісу товариства та домашню його нинішнього керівника. Відповіді, проте, так і не отримали — вже згодом з’ясувалось, що поштарі не змогли вручити ці листи адресату, бо він попросту відмовлявся від них.

Стало відомо й інше (хіба в селі щось приховаєш?): Іванівська головиха таки зустрічалася напередодні зборів з представниками орендаря. Та:

— Зустріч відбулася в повній секретності, — прозвучало на загал під час зборів, — і ні власники земельних паїв, ні члени ініціативної групи з підготовки зборів не знають нічого про результати цієї зустрічі.

Очільницю громади після цих слів як окропом ошпарило:

— Я сама не знала про їх приїзд… Це їх новий кризис-менеджер… Вони на території 22 сільських рад орендують землі, і кругом є проблеми…

Іванівців же, тим часом, цікавили суто їхні. І головуюча зборів ці проблеми озвучила:

— Тексти договорів оренди, які ви підписали, різняться за змістом, назвами розділів… різні адреси… телефони, зазначені в договорах, не відповідають…

То ж як, мовляв, бути власнику земельного паю? Де шукати орендаря?.. А є люди, які й донині не мають на руках договорів, хоч їх землі обробляються роками.

Та найбільше, що обурює іванівців, — це розмір орендної плати за їх паї — 5%, найнижчий серед сусідів — їм менше 12% не платять. До того ж, за усі ці роки грошова оцінка землі жодного разу не мінялась, хоч насправді вона зросла удвічі, а то й тричі. Ба більше — навіть ці копійки не всі люди можуть вчасно отримати. Декому, а заданими сільського голови таких 60 чоловік, оплату боргують уже 180 днів. За умовами договору, мали би за весь цей час заплатити ще й пеню, та де там…

— У сусідніх селах орендарі вже виплатили за 2020 рік, — йшлося на зборах. — У Облітках кожен власник земельного паю отримав 5 тисяч гривень, у Новій Буді та Устинівці — по 6 тисяч… Голова нашої сільради добровільно взялася за організацію співпраці з орендарем. Але ми, власники земельних паїв, на сьогодні не знаємо — скільки ми отримаємо за пай і коли…

Обурює селян і інше, а саме — як використовується їхня земля. Орендар, за їх словами, не дотримується елементарної сівозміни. До того ж що сіють? Рапс, просо, кукурудзу, соняшник, які виснажують землю.

— А конопля?.. — почулося десь із рядів.

Виявляється, цього року чималу плантацію її посіяли між кукурудзою, і це в селі ні для кого не секрет. Чому ж тоді досі мовчить влада села, правоохоронці?.. Чи це вже не крамола?

Зрештою, селян цього дня цікавило інше.

— Наші договори, — говорили люди, — складено на користь орендаря… наші права — обмежені… нас просто обманули… Ошукали прямо в кабінеті сільського голови, де ми підписували цей документ і де багатоф хто його отримував.

То ж іванівці в один голос заявили: вимагаємо розірвати такі договори. У кількох селах нашого району вже є така практика. Нас теж багато, і ми — сила…

Одначе в Олега Алєксєєва, начальника відділу Малинського бюро правової допомоги Коростенського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги, якого запросили на ці збори, була інша думка.

— Весілля — це справа приватна, — кілька разів повторив він, як і те, що: — збори — це добре, але… Юридичне значення вашого зібрання — ніяке…

За його словами, шлях вирішення даної проблеми — в судовому порядку, якщо не вдасться домовитися з орендарем. Причому це питання вирішується одноосібно.

Щоправда, посадовець пообіцяв надати необхідну юридичну допомогу. Безоплатно. Але не обмовився, що за судовий позов селянам доведеться сплатити, і це на сьогодні — немало. У багатьох таких грошей просто немає. Як і договорів оренди на руках, а без них до суду — теж зась…

Зрештою, хоч за словами районного правника, юридично це зібрання не має ніякої сили, рішення учасники зборів усе ж прийняли і запротоколювали. А саме — розірвати з 1 січня 2021 року договори оренди земельних паїв з ТОВ «Благодійний союз» і заборонити йому розпочинати весняні польові роботи на землях пайовиків. Водночас — зобов’язати орендаря вчасно розрахуватись з іванівцями за 2020 рік. За таке рішення всі присутні, а це, нагадаємо, 66 селян, проголосували одноголосно. Утримались тільки сільський голова і ще один чоловік, а секретар сільської ради демонстративно заявила, що взагалі не брала в цьому участі.

Та на цьому збори не закінчились. У порядку денному було ще й друге питання — різне. Людям дали можливість висловитись про наболіле, тим паче, що на збори приїхали й запрошені депутат районної ради від Іванівського округу, голова Малинської райдержадміністрації Сергій Кириченко (він, щоправда, «різного» не дочекався).

Найболючіше, виявилось, для іванівців — автобусне сполучення. Люди просили, аби маршрутка заїжджала у село хоч два рази на тиждень. Як колись.

Стан сільських доріг, які добивають 30-метрові лісовози, та стан мосту через річку — інша болюча проблема.

 

— Дуже прошу і нашого голову, і депутата райради привезти відсів і висипати… — звернувся хтось із селян.

Та депутат райради був категоричним: це ні я, ні сільська рада не вирішить…

А чому тоді іншим вдається? Та й, наскільки відомо, депутат обласної ради Сергій Диняк ще жодному сільському голові не відмовив у відсіві чи щебені…

Та й перевізників сьогодні приватних вистачає, з ними теж можна було б домовитись про підвіз іванівців до Малина. Як у Федорівці, скажімо, зуміли, чи Морозівці… Може, просто бажання не вистачає декому?

Зате, казали вже після зборів іванівці, яке бажання у нашої голови утриматись у своєму кріслі! Як, правда, вона збирається це зробити після того, як пішла проти людей, і це не тільки щодо проблеми з орендою землі, — хтозна, кажуть селяни. Хоча днями, відзначають з подивом, поставили нарешті дитячий ігровий майданчик, подарований свого часу ще нардепом Павлом Дзюбликом. А ось до ремонту димаря на сільському клубі руки ніяк не дійдуть — уже скільки цегла від нього розкидана по даху… Молодь сама хотіла допомогти — де там. Хоча саме в клубі вибори проходитимуть, члени виборчої дільниці сидітимуть відтак цілий день, а може, й ніч у холодному приміщенні, бо ж запалити грубку поки що зась…