Однією з «родзинок» Дня міста, яке малинчани святкуватимуть цієї суботи, стане й відкриття міського краєзнавчого музею. Без перебільшення, до цієї події було пройдено довгий шлях, проведено безліч зустрічей, зібрано чимало історичних експонатів, виготовлено стендів. Та й, що приховувати, — не бачити тут, по вулиці Грушевського, нам пристойного музею без попереднього ремонту поважної за віком будівлі, де він розміщений.

То ж чим порадує наш музей своїх відвідувачів? Що їх чекатиме після офіційного відкриття і що ж там, за музейними лаштунками? Наша розмова напередодні з директором краєзнавчого музею, кандидатом історичних наук, Почесним краєзнавцем України Василем Тимошенком.

— Василю Івановичу, давайте для початку згадаємо, як довго Ви йшли від планів відкрити у цьому приміщенні краєзнавчий музей до, власне, його відкриття?

— Скажу так: йшли досить довго. Ще в 2013 році після того, як Станція юних техніків «перебралася» в нове приміщення, тодішній міський голова Сергій Стельмах посприяв передачі його відділу культури для створення тут музею. Було зроблено і перші кроки — проведено заміну системи опалення, встановлено твердопаливний котел та батареї опалення. Потім робота завмерла.

У 2016-2018 роках музейні виставки розміщувалися в інших приміщеннях. А торік міська рада виділила кошти на капітальний ремонт п’яти кімнат, який і було завершено цієї весни.

— Яким є музей на сьогодні? Що цікавого у ньому зможуть побачити малинчани та гості міста?

— Нині зібрати повноцінну колекцію музею — дуже важко. Багато цінних експонатів втрачено з плином часу. Найцінніші предмети старовини викопуються «чорними археологами» і продаються в приватні колекції. На жаль. До того ж, музеї (наш — не виняток) не мають коштів на закупівлю експонатів. З іншого боку, відкриття раніше недоступних архівних матеріалів і вільний доступ до них в електронному вигляді дозволяє суттєво поглибити розуміння історичних явищ, особливо історії 19-20-го століть.

Для формування фондів музею з давньої історії краю велике значення мали розкопки на Малинському городищі в 2016-2019 роках, а також співпраця з копачами, які передають частину матеріалів до музею. Це дозволило сформувати досить непоганий експозиційний матеріал про життя наших предків у добу Русі-України та в період пізнього середньовіччя, їх ремесла, господарство…

— Господарство, ремесла… Це все гарно, проте чи так уже цікаво, захоплююче?

— Уявіть собі, цікаво, якщо оригінально подати матеріал, поєднавши демонстрацію експонатів із документальними фільмами. Їх про Малин та район уже відзнято кілька, в досить гарній якості. Ми горді, що музей причетний до режисури та зйомок цих фільмів. А якщо зважити на те, що працівник музею Ольга Гура є автором і виконавцем на багатьох інструментах пісень та балад, то все це поєднання стане ще більш оригінальним і привабливим. Хочу додати, що нині в нашому арсеналі є інші цікаві фільми, зняті в основному журналістами центральних каналів: про Фабрику банкнотного паперу, МПФ-Вайдманн, каменедробильні заводи тощо. Водночас надіємось у найближчому часі на спонсорів, які подарують нам якісний телевізор, який допоможе нам ці фільми продемонструвати.

— Якщо ми вже зачепили тему історії підприємств нашого міста, то вони будуть представлені у музеї?

— Так. За сприяння керівництва Фабрики банкнотного паперу вже створено своєрідний міні-музей підприємства. В недалекій перспективі за сприяння керівника ТОВ «Юнігран» Сергія Диняка плануємо відкрити експозицію з історії каменевидобувної промисловості нашого краю. Працюватимемо й далі…

— Серйозна робота. Проте чи однаково цікаво буде у музеї і дітям, і дорослим? Чи він розрахований на якусь певну категорію відвідувачів?

— Музей розрахований на відвідувачів різних вікових категорій. Досвід педагогічної роботи дозволяє працювати з різними категоріями слухачів. Хоча, в першу чергу, він зорієнтований усе ж на школярів. Наш досвід роботи із дітьми у так званий докарантинний період довів, що їм у нас цікаво. Нині у музеї дозволяється доторкнутися до експонатів, взяти їх в руки, задавати різні питання. Від таких екскурсій сам отримуєш задоволення…

До слова, щодо співпраці зі школами, то музеєм виготовлено цікаві й оригінальні карти розвитку господарства і ремесел Малинщини в 16-18 століттях та в 19-му столітті (подібного в інших музеях я не бачив) та стенди «Архітектурні споруди Малина». За домовленістю з відділами освіти міста та району такі карти придбають усі школи, і вони допоможуть вчителям у проведенні уроків з історії нашого краю.

— Як працюватиме музей? Штатно? За попередніми домовленостями?

— Сьогодні важко сказати, як працюватиме музей у перспективі, адже карантинні обмеження продовжують діяти. Нині, отож, працюємо здебільшого за попередніми домовленостями, адже є обмеження й щодо кількості відвідувачів.

— Вхід до музею буде платним?

— Говорити про плату, як на мене, поки що зарано, адже слід створити в першу чергу привабливі експозиції, і лише тоді можна встановлювати якусь невелику оплату. До того ж, нині переважна більшість людей потерпає від безгрошів’я.

— Можливо, заплановані майстер-класи, окрім просто екскурсійних відвідин? Якщо так, то які саме?

— Щодо майстер-класів, то, як і в іншій добрій справі, для цього потрібні кадри. Наша участь в організації та проведенні фестивалів давніх ремесел Полісся в 2018-2019 роках засвідчила, що жителям міста є цікавим, приміром, гончарство. Однак майстрів-гончарів на Житомирщині фактично немає. І ми запрошували їх з Київщини і Чернігівщини. Окрім того, слід спочатку створити належну базу — закупити гончарні круги, сушильну піч, глину тощо. А не бігати і просити наших колег із-за меж міста. Хоча справа варта того. Науково доведено, що гончарство розвиває дитячий організм і, при наявності відповідного обладнання, яке нині досить компактне, можна проводити уроки з гончарства не лише в музеї, а й у кожній школі і навіть дитсадку.

— Тиждень тому Ви у складі делегації узяли участь у Всеукраїнському феcтивалі «ZT-EXPO 2020», що відбувся в обласному центрі. Там малинчанами було представлено новий туристичний маршрут «Малин та околиці». Коли він запрацює і хто може стати першими його учасниками? І гідом?

— Нами розроблено кілька маршрутів, у тому числі й у співдружності з іншими містами області — маршрут «Древлянські гради». Ми його презентуємо вже кілька років і надіємося, що Житомир нас, врешті, почує. Щодо нового туристичного маршруту, то він включає 17 цікавих локацій по місту та навколишніх селах, які незабаром увійдуть до складу Малинської міської ОТГ. Приємно, що наша презентація цього проекту на туристичному форумі в Житомирі вже викликала зацікавленість. Наступної неділі планується приїзд до нашого міста делегації учасників обласного промотуру для переможців конкурсу туристичної фотографії та туристичної онлайн-вікторини з нагоди Дня туризму, яка розставлятиме так звані туристичні маркери і відвідає частину локацій цього маршруту. Думаю, що ми з Ольгою Гурою станемо першими гідами.

— Сподіваємося, все це сприятиме тому, що туристи таки «впіймаються на гачок» і поїдуть масово на Малинщину…

— Якщо говорити про тривалу перспективу, то для того, щоб туристи масово їхали до нас, слід створити належні побутові умови: туалети, оригінальні кафе, цікаві фотозони. Нам є що показати. Слід лише, щоб громада міста полюбила Малин і себе в ньому. Бо якщо турист прочитає дописи деяких наших земляків у фейсбуці з присмаком, як у відомому фільмі: «Шеф, всьо пропало», то туриста сюди і калачем не заманиш. А поки що середній клас міста їде в Туреччину та Єгипет і відпочиває там. Заодно милується їхніми пам’ятками історії та мистецтва, а не своїми. Тому, як мені здається, вже давно назріла необхідність створити комплексну програму розвитку туризму в місті із залученням бізнесу та підприємств. Центром, який може притягнути до нас туристів, має стати міський парк імені Миклухо-Маклая, який за розмірами значно перевищує Коростенський та Ірпінський парки, що вже є цікавими для туристів.

Розмову вела

Антоніна ГЛУЩЕНКО.