Про це на своїй сторінці у Фейсбуці повідомив увечері цієї середи наш земляк-малинчанин народний депутат України Андрій Пузійчук. І додав:

«На жаль, сьогодні мені не вдалося подолати потужний спротив влади волі громад. Не стали вагомими аргументами і рішення місцевих рад на підтримку Малинського району, які я надав Комітету (Комітету з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку та містобудування, засідання якого відбулося 15 липня, — прим. ред.).

Дуже прикро, що від Житомирщини я був один та до захисту Малинського району не долучились інші народні депутати…»

На підтвердження своїх слів нардеп виклав відео, на якому він просить пояснити керівництво Комітету, чому думка громад категорично відхиляється. Відтак і сам процес районування є незрозумілим. Так, області з меншою територією і, відповідно, кількістю населення отримають більше районів, а Житомирщина, котра більша і за територією, і за кількістю населення — усього чотири. Чіткої відповіді нардеп так і не отримав. Питання було просто поставлене на голосування: «за» — дев’ять, «проти» — два, «утримались» — вісім. Такий результат дає підстави стверджувати, що Малинського району, в разі укрупнення, таки не буде.

До слова, Верховна Рада цієї середи зняла з порядку денного засідання проект постанови №3650 «Про утворення та ліквідацію районів».

Як зазначив у коментарі журналістам народний депутат фракції «Голосу», перший заступник голови Комітету ВР з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку та містобудування Роман Лозинський, «Верховна Рада зняла з розгляду постанову про утворення та ліквідацію районів. Спершу будуть голосувати зміни до Бюджетного кодексу. І це добра новина…»

Добра, за словами Лозинського, «тому що це перший крок для того, аби не утискати громади. І не маніпулювати громадами з районного рівня, розподіляючи ресурси в Офісі Президента, залишаючи все під контролем у Києві. Але чи цього буде достатньо? Конституцію все одно не встигнуть змінити, щоб забрати районні ради. Тому це лише часткова перемога. І розслаблятися точно не можна. Але це — перший важливий крок до нормальної децентралізації та місцевих виборів».

Одначе, за інформацією «слуг», проект постанови про створення і ліквідацію районів буде повторно внесений для розгляду Верховною Радою й голосування по ньому мало відбутися учора (на момент виходу цього номера точнішої інформації ще не було) або ж сьогодні, у п’ятницю.

«Так, — розповіла журналісту УНН заступник глави фракції «Слуга народу» Євгенія Кравчук, — очевидно це буде голосуватися в четвер, адже сьогодні о 15:00 буде засідання комітету, будуть внесені додаткові поправки, зокрема, очевидно, по Хмельницькій області. Тому в четвер, максимум в п’ятницю, ми вийдемо на голосування в залі».

До посту Андрія Пузійчука в нас, малинчан, іще теплилась надія, проте…

Утім, не виключається, навіть якщо ВР проголосує, рішення може бути оскаржене в Конституційному суді, адже прецедент для цього є.

Тим часом

«Наша позиція незмінна, але…»

Це пост нашої нардепки Тетяни Грищенко, викинутий на її сторінці в ФБ напередодні:

«Процес децентралізації виходить на фінішну пряму. Адміністративно-територіальний поділ, який фактично лишився нам у спадок від Радянського Союзу аж ніяк не може відповідати нинішнім реаліям. Перехід від старої до нової системи давно продиктований часом, але він не може бути простим. Яскравим свід-ченням цього є ситуація, що склалась довкола Малинського району, якому не знайшлось місця на новій мапі адміністративно-територіального поділу Житомирської області.

У цьому зв’язку хочу зазначити: свого часу я була в числі ініціаторів збереження Малинського району. Разом з колегами по депутатському корпусу, представниками місцевого самоврядування та громадськості ми звертались до обласної влади, Уряду, профільного парламентського комітету, доводили нашу логіку. Втім, своя логіка є і в авторів нової мапи нашої області, і в мешканців громад, які не виявили бажання приєднатись до Малинського району.

Підкреслюю: перехід до нового має враховувати інтереси громад у першу чергу. Моє рідне місто Малин має всю необхідну інфраструктуру для того, щоб лишатись районним центром. Громади, які мали б увійти до Малинського району разом з містом мають потужний економічний та людський потенціал для того, щоб бути самодостатньою одиницею в новому адміністративно-територіальному устрої. Ми підготували відповідне звернення до Міністерства розвитку громад та територій, голови профільного парламентського комітету Андрій Клочко. Закликаю депутатів районних, сільських рад, об’єднаних громад також підготувати аналогічні звернення. Наша позиція лишається незмінною: Малинському району бути!»

Ой, лукавиш, Тетяно! — так і хочеться крикнути. Бо де ж ти знову була, коли твої соратники вирішували наше питання цієї середи?

Хто і навіщо оплакує райони?

Автор цього посту в ФБ — В’ячеслав Негода, перший заступник Міністра розвитку громад та територій України.

Цитуємо:

«Останнім часом все більше лементу щодо очікуваного рішення про ліквідацію існуючих районів та створення нових. Особливо активізувалися райради, а в тіні за ними і окремі РДА та інші владні структури і посадовці. Звернень багато, одночасно до всіх, аж до іноземних посольств, країн, Ради Європи, ЄС. У більшості випадків – про невдоволення проектом нового районування і тими «небезпеками, катастрофами», які всіх очікують після ліквідації їхнього району, який має 100-літню історію.

Давно знайомі «плач, сльози», ще з часів утворення ОТГ, але в них мало хто вірить. Головне для більшості таких заявників – створювати негативне тло, чим інколи вони нагадують представників такої професії, як «професійні плакуни», які повинні забезпечувати атмосферу скорботи на похоронах. (Довідково: Приміром, в британській компанії Rent A Mourner їх послуги обійдуться в $70 за 2 години плачу).

У більшості випадків збурення організовують районні керівники, депутати, місцеві латифундисти і партії. В кожного свої інтереси, але всі позиціонують себе, як захисники інтересів жителів району. Насправді ніякої трагедії не буде. Нові райони утворюються для організації системи виконавчої влади, таких як місцеві адміністрації, поліції, фіскальних органів, держзему, держстату, інших, а також прокуратури, судів. Пояснювати опонентам, що жителі району мешкають в селах, селищах, містах і майже всі (!) адміністративні та комунальні послуги повинні надаватися в громадах, в т.ч. ЦНАПах – для них це не аргумент. Їм потрібен район. Звісно, будуть райони, але в нових межах, які затвердить парламент.

# Не заперечую, що думка громад, райрад, облрад важлива, але скажіть, чи існуюча система виконавчої влади погоджувалася коли-небудь з ними? Ні! Бо це питання виключно виконавчої влади, а не сфера компетенції місцевого самоврядування. Всі ж хочуть, щоб виконавча влада не втручалася в діяльність ОМС, то чому ОМС намагаються втручатися в територіальну організацію системи виконавчої влади?

Ще раз акцентую, що нові райони створюються під систему виконавчої влади, а не місцевого самоврядування.

А це думка з даного приводу того ж Андрія Пузійчука:

«Мій вчорашній пост викликав реакцію, на яку я хотів би відповісти. Передусім тому, що тема дуже болюча і важлива для мільйонів моїх співгромадян.

Можна зрозуміти чиновників, які діють в рамках поставлених задач.

Однак можу стверджувати, що сьогоднішній владний політикум не знає і не розуміє, як районування буде відбуватися насправді, відсутнє бачення розвитку країни.

Я вже не кажу, про те, що все робиться за спинами людей.

Де обіцяний референдум, де народовладдя, яке обіцяв Президент Зеленський?

Реформа мала би починатися зі змін до Конституції. По-перше, тоді б вона була законною. По-друге, тоді б люди розуміли зміст та мету цієї реформи.

За якими принципами та критеріями ви взагалі укрупнювали райони?

Чому ваша методологія застосована по різному в різних областях – чому за результатами «консультацій» в одних областях 4 райони, а в інших 7?

А щодо безробіття… то райони це не лише голови РДА, а й сотні тисяч простих працівників в маленьких містечках, селищах, які кожного дня приходять на роботу, фахово працюють, забезпечують свої сім’ї.

Де будуть працювати звільнені люди, що буде з їхніми родинами?

Чи ви візьмете їх працювати в центри укрупнених районів, щоб вони півзарплати і половину кожного робочого дня витрачали на дорогу?

Чи ліквідовані в районах структури з’являться в кожному ОТГ?

Чи взагалі когось цікавить, де ці люди працюватимуть і як житимуть їхні сім’ї?

А напередодні Андрій Пузійчук написав:

«P.S. І так, можна вже почати запитувати прем’єр-міністра Шмигаля про створення обіцяних 500 тисяч робочих місць…»

Ольга ФЕДОРЧУК.