Історія адміністративно-територіального поділу Малинщини

Уже в період існування Київської держави у X-XIIIст. склався певний адміністративно-адміністративний устій. Він мав таку структуру: землі — волості (землі) — уділи. Малин, можливо, у цій структурі був центром уділу Овруцької волості Київського землі.

Велике князівство Литовське, до складу якого увійшла територія нашого краю, на думку вчених, внесло суттєві адміністративні зміни. Так ось, Малин у XVI ст. за дослідженням відомого історика П. Клепатського став центром Малинської приватновласницької волості Овруцького повіту Київського воєводства.

Після укладення між Польщею та Литвою Люблінської унії 1569 р.переважна більшість українських етнічних земель, в тому числі і територія нашого краю, потрапила під безпосередню владу Польської корони. Як і раніше, територія Малинської волості Овруцького повіту входила до Київського воєводства.

Приєднавши Правобережну Україну після другого поділу Польщі 1793 р. Російська імперія провела тут адміністративно-територіальну реформу. Російський уряд у 1796 р. для закріплення панування на українських землях поділив їх на губернії, повіти і волості. Малин став волосним центром Радомисльського повіту Київської губернії. Такий адміністративний устрій в цілому проіснував до 1917 р. У ході української революції 1917-1921 років були спроби змінити адміністративно-територіальний поділ українських земель. Згідно з законом Української Народної Республіки «Про поділ України на землі» від 6 березня 1918 р., Малин залишався центром волості Радомишльського повіту Деревської землі (головне місто — Коростень).

Найбільше експериментів у змінах адміністративно-територіального устрою відбулося за часів радянської влади. 1922 року почалася адміністративно-територіально реформа, метою якої оголошувалося спрощення адміністративного апарату та наближення його до мас. Відбувався перехід на нову, триступеневу систему управління (центр — округа — район). Було створено 53 округи. Мабуть, враховуючи економічний потенціал Малина, його вигідне географічне становище, 7 березня 1923 року Малин став окружним центром, до складу якого входило 10 районів: Радомисельський, Малинський, Потіївський, Коростишівський, Ставищанський, Розважівський, Іванківський, Товстоліський, Хабнівський (нині — Поліське) та Чорнобильський. Малинський округ входив до складу Київської губернії. Проте влада досить швидко переконалася в неефективності створення таких великих за розмірами округ. Уже в 1924 році Малинську округу ліквідували, а її територію розділили між трьома округами — Житомирською, Коростенською та Київською. Сам Малинський район увійшов до складу Коростенської округи.

1930 року відбувся перехід на двоступеневу систему управління (центр — район). При цьому були ліквідовані округи та укрупнювалися райони, які безпосередньо підпорядковувалися столичному центру. Утворюється і Малинський район. Однак управляти такою кількістю районів напряму з центру виявилося занадто важко. Тому 1932 року радянська влада повертається до триступеневої системи управління (центр — область — район). З 27 лютого 1932 року Малинський район перебував у складі Київської області. 22 вересня 1937 року було утворено Житомирську область, і Малинський район увійшов до неї. А 10 грудня 1938 року було утворено Малинську міську раду.

На цьому адміністративні зміни не завершилися. Значних змін зазнав районний адміністративно-територіальний поділ наприкінці 1962 року. Райони укрупнювалися до розмірів територій виробничих колгоспно-радгоспних управлінь. Із 604 районів, що існували на початок 1962 року, було утворено 251. До складу Малинського включили Радомишльський район. Однак ця реорганізація не витримала перевірки життям, і згодом кількість сільських районів було збільшено, в тому числі Радомишльський відновив свій статус ( у січні 1965 р.).

Уже в добу незалежності України Верховна Рада України (2003 року) прийняла рішення про надання Малину статусу міста обласного значення в складі Житомирcької області.

Незабаром, як відомо, нас чекають нові адміністративно-територіальні зміни. Необхідність їх, на нашу думку, досить сумнівна. Ми не маємо відповідного законодавства, яке б чітко розділяло функції територіальних одиниць. На жаль, ми знову йдемо шляхом, як говорив один виданий громадський діяч: головне — ув’язатися в битву, а потім побачимо.

Василь ТИМОШЕНКО, історик-краєзнавець.