Малинському міському голові Олексію Шостаку

голові Малинської районної ради Михайлу Левковцю

голові Малинської райдержадміністрації

 Сергію Кириченку

ЗВЕРНЕННЯ

Колектив пункту постійного базування (ВППБ) м. Малин Комунального некомерційного підприємства «Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф Житомирської обласної ради» з 18 березня 2020 року обслуговує у екстремальному режимі і в умовах карантину у зв’язку з пандемією Covid-19 населення міста Малина та Малинського району.

Оскільки ми перебуваємо на передовій захисту населення від загрози вірусу, то і самі є об’єктом постійного ризику зараження. Дається взнаки і фізична та емоційна втома.

Усім відомо зараз, які людські та професійні зусилля докладаються нами, працівниками екстреної медицини та медицини катастроф, щоб не допустити погіршення ситуації та врятувати земляків від загроз.

Ми самі і наші родини зараз потребують додаткового розуміння і підтримки.

Тому звертаємося до Вас, шановні керівники, про надання грошової допомоги як матеріальної компенсації за нашу працю та ризики під час карантину і пандемії Covid-19.

Сподіваємося на розуміння і Вашу солідарність з нами. Готові тримати службу в нинішньому режимі стільки, скільки вимагає ситуація.

Кут зору на ситуацію, регламентовану пандемією, чим гостріший, тим, навпаки – об’єктивніший, хоча, здавалося б, огляд ситуації звужується. Погляньмо таким чином ніби в підзорну трубу, на роботу екстреної медичної допомоги сьогодні.

Щоб стало зрозуміло, чого зараз на ній акцентую увагу, нагадаю, що у мережі проскочила інформація, буцім міська влада має намір допомогти фінансами, додатково до зарплати, працівникам інфекційного відділення Малинської лікарні. Зрозуміло, що це справедливо, бо медики нині перебувають в особливих умовах і підтримати їх — свята справа.

І дивним чином поза увагою лишилися медики швидкої, як ми ще донедавна називали, допомоги. Хоча вони так само напряму пов’язані із тими ж ризиками, що і працівники інфекційного стаціонару. (Варто принагідно згадати, що наше інфекційне відділення є опорним: тут лікують і пацієнтів із сусідніх районів).

Який же статус, а це суттєво, у світлі пандемії й у світлі змін останніх років у екстреної медицини?

Почнімо з того, що для мешканця Малина та Малинського району як була «швидка», так і лишилася. Більшість, ніби, знає, що офіційно структура реформована і, ніби, названа вже інакше. Проте ми консервативно за звичкою викликаємо свою, малинську, «скору» — оту, що на Михайлівці.

І вона таки справді базується у приміщенні лікарні за адресою: вулиця Г. Бондарик, 17. Базується на умовах оренди.

Якщо екстреною медичною допомогою та медициною катастроф наша звична «скора» стала, пригадується, ще у 2012 році, то тепер люди у каретах швидкої є бригадами пункту постійного базування у м. Малин. Ми їх знаємо, вони — наші. Однак їдуть до нас після виклику, отриманого не у нас, а централізовано у Житомирі (за аналогією з поліцією). Бо структура, в якій офіційно працевлаштовані наші медики-рятівники, називається Комунальне некомерційне підприємство «Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» Житомирської обласної ради з адресою прописки: м. Житомир, вул. Покровська, 98в.

Незадовго до початку карантину, а саме 1 лютого 2020 року, наші виклики телефоном на «швидку» приймає, внаслідок реформування, диспетчерський центр у Житомирі. Так, ви прив’язані уявою до телефону в нашій лікарні, але він — у Житомирі. І нічого страшного, насправді, в тому немає. Бо база таки у Малині!

Більш детально про базу та її ресурси.

Область розділена на 4 території, в яких налагоджена своя внутрішня логістика екстреної допомоги з центрами у Житомирі, Бердичеві, Новограді та Коростені. Начальство нашої, малинської, «скорої» — у Коростені. Коростень «накриває» свій і ще 5 районів: Олевський, Овруцький, Лугинський, Народицький і наш рідний — Малинський.

У Малинському, тобто у самому Малині, і знаходиться база, про яку вже вище згадувалося. Повторюся, що ця база обслуговує і місто, і район.

Що таке база у цифрах? Це — 4 бригади: 2 фельдшерські, 1 лікарська та ще одна фельдшерська — у Чоповичах. У людському ресурсі — всіх 38 працівників, де 2 лікарів, 12 фельдшерів, 13 водіїв і 1 санітарка у Малині, а в Чоповичах — 4 фельдшери і стільки ж водіїв.

Одна з малинських бригад є інфекційною (у Коростені, з урахуванням кількості населення — 2 інфекційні бригади). Тобто не тільки на час карантину і пандемії, а так має бути постійно. Нині всі разом закцентовані на протистоянні вірусові — й інфекційна, й звичайні бригади. Це означає, якщо інфекційна вже задіяна на викликові, то на підозру коронавірусу поїде й звичайна бригада. Бо мусить!

Особливий режим роботи малинської швидкої допомоги проявляється в умовах карантину ще й у тому, що доставка пацієнтів із підозрою чи заражених вірусом відбувається не через приймальне відділення, а на спеціально відведеному майданчику.

Пандемія накладається на звичний розпорядок і ритм. Втома і напруження, закономірно, зросли. Є суттєве послаблення тільки у статистиці виїздів до травмованих учасників бійок та надто упитих алкоголем земляків — такі виклики відсутні! Виїзди до травмованих у ДТП — як завжди, тут нічого не змінилося.

З одного боку, організація роботи у контексті реформування в чомусь значно покращилася. Адже у бригад є службові телефони зміцненої конструкції, планшети, навігація. Рівень дисципліни — високий, адже постійно відслідковується перебування машини за маршрутом виклику і час перебування на викликові. Карети швидкої не використовуються несподівано для потреб начальства чи з немедичних причин. Рух і перебування всіх автівок має бути прокоментований бригадою. І це — добре.

Але от засобів захисту таки не вистачає. Так, вони надані. І волонтери теж, як завжди, взяли участь у забезпеченні масками, рукавичками тощо. Проте потреба у засобах захисту лишається гострою. Та і якість самих засобів захисту часом не відповідає стандартам.

Як зношуються засоби захисту і як зношуються, у прямому сенсі, медики під ними — ми всі бачимо, світлин у мережі — доволі. Медики (і водії!) екстреної допомоги працюють, які б умови не були надані. Служба їх — обов’язок, що не чекає, поки хтось забезпечить на сто відсотків витривалими і надійними рукавичками чи халатами. Та і нинішня ситуація особлива, виняткова і часом зовсім нова.

Хоча й прийшла кіпа циркулярів про поводження персоналу, організацію роботи у карантині і пандемії, однак деякі важливі речі лишаються упущеними. Якщо, скажімо, після обслуговування пацієнта з туберкульозом машина обробляється спецзасобами і має 2 години лишатися на профілактиці, то у ситуації з коронавірусом ніхто навіть медикам не пояснює: скільки і чим обробляти машину після доставки зараженого?

Те ж саме і з халатами. Де їх взяти — одноразових — на кожну поїздку? А рукавички? Вони є. Однак після перебування в них годину з руки вже тече юшка поту. (А яка там флора встигає розвестися?). Так само і з-під окулярів. Поки фельдшер піднімається на потрібний поверх, окуляри вкриваються зсередини росою, видимість зникає. Поверх усього медик має одягти на виклик за підозрою у зараженні вірусом так званий хірургічний халат — глухий, аж під підборіддя. Телефон, планшет тощо лишаються у кишенях під халатом.

Ну, словом, маса нюансів, які не враховані. Все вирішується методом тика і в ручному режимі. Це свідчить, що за умов професійної поведінки бригад, їм на перешкоді стають незручні дрібниці з недрібними наслідками.

Але люди працюють. І будуть працювати. Це — їх вибір, зроблений давно і реалізований за будь-яких умов, скільки б не тривав карантин.

Однак і медикам зі «швидкої» закономірно хочеться підтримки. Вони ж почули, що працівникам інфекційного хочуть доплатити. А у Бучі, розповідають колеги, як і в Київській області загалом, дали подвійний оклад.

Тому наша екстрена медицина — тобто лікарі, фельдшери, водії — звернулися із заявою до влади, текст якої ви, шановні земляки, бачите тут таки.

Яким буде результат звернення колективу Малинського пункту постійного базування — побачимо.

Поки що ж бажаємо всім благополучного виходу із карантину і за будь-яких умов підтримувати один одного.

Христина ГАРАЩУК.

P.S. Редакції «СП» вдалося отримати коментар з приводу даної заяви від Малинського міського голови Олексія ШОСТАКА:

«Екстрена допомога є обласною службою, яка управляється областю, при цьому область має обласний бюджет для вирішення проблем і задач.

Надання підтримки обласному бюджету від місцевих бюджетів нижчого рівня можливе шляхом перерахування відповідної потребі фінансової субвенції, в разі, якщо є відповідне звернення області про неможливість або фінансову неспроможність вирішити певну проблему чи задачу, з конкретною, у фінансовому виразі, пропозицією чи проханням. На сьогодні таких звернень ні від області, ні від інших обласних структур на нашу адресу не надходило.

Всі запити наших комунальних медичних закладів ми фінансуємо.

Тож екстреній допомозі, у першу чергу, необхідно звертатися до обласної ради, яка має вирішити всі проблемні питання самостійно або іншими шляхами, в тому числі і вищенаведеним, в разі якщо не може вирішити їх самостійно».

Інших коментарів поки що не маємо.