Схвильованість громадськості через порушення активістами питання підвезення малинчан до 1-ї електрички на Київ о четвертій ранку, здавалося, стихла закономірно з часом. Хоча місто ще пам’ятає і візит до Малина «Польової кухні» й репортаж на «Плюсах» про необхідність світанкового рейсу для заробітчан, які потребують довезення до столиці першим потягом, і чисельні публікації у ЗМІ та соціальних мережах на тему відсутності такого рейсу, а отже і відсутності турботи влади про свою громаду.

Не секрет, що 31 січня мав відбутися конкурс перевізників на маршруті з метою влаштування систематичного рейсу, про який стільки точилося розмов і суперечок. Конкурс, як і його результати, не стали резонансною новиною в середовищі, де тема першої електрички й маршрутки «під неї» повинна була б мати ефект вибуху.

А інформаційного вибуху не трапилося закономірно через те, що перевізники не виявили бажання допомогти малинчанам у вирішенні їх соціально-економічної й логістичної проблеми.

Маршрут, який вимальовувався з турботою про охоплення якомога більшої кількості пасажирів із оптимальної й зручної географії зупинок, не народився. Хоча повитух було чимало.

Наприклад, тему першої маршрутки не давав забути Богдан Ходаковський, пишучи про це у своїй Фейсбук-сторінці 21 січня (цитуємо із скороченнями): «Праця дає плоди. Ми звернулися до міського голови з метою вирішення проблеми, а саме організувати ранковий рейс в режимі регулярних спеціальних перевезень. І ось з’явився перший результат — виконавчийкомітет Малинськоїміської ради оголосив конкурс на перевезення пасажирів. Наша команда системно працює для громади!Тримаю ситуацію на контролі та зроблю все для того, щобмої земляки могли добиратися на роботу безпечно та в людськихумовах!».

Та «плід праці», користуючись метафорою автора допису у Фейсбуці, нашого місцевого молодого політика, гіркий та неїстівний. Адже колективне звернення до міського голови, датоване 15 серпням минулого року, отримало відповідь у середині вересня з подарованою надією і висловленою владою стурбованістю даним питанням. (Лист до міськради, фотокопія якого опублікована Ходаковським у мережі, містить підписи кількох організацій — руху «Традиція і порядок», «Асоціації учасників бойових дій та учасників АТО», клубу «Сармат» та інших).

Але лист у відповідь, підписаний заступником міського голови О. Ювковецьким, засвідчує ряд перешкод на шляху рейсу до першої електрички. Теоретично міська влада зацікавлена і схиляється на бік заявників і потреб ранніх пасажирів, а на практиці — глухий кут.

І дилетант знає, що рейс потребує виконання низки обов’язкових умов: допуск транспортного засобу, допуск водія, економічні розрахунки рентабельності актуального маршруту. Хто серед ночі, коли ще півні сплять, проведе тех- і медогляд? За умови наявності скількох пасажирів перевізник погодиться на таку жертву? Кого і о котрій годині повезе цей маршрут назад?

Малинчани, обговорюючи якось в електричці необхідність першої маршрутки, усвідомлюють невигідність перевізникові такого щедрого реверансу у бік пасажирів. Тому схильні думати, що лишаться без раннього рейсу і добиратимуться, як завжди – ногами, найманням таксі «у складчину» або «кум підвезе». В дискусії столичних заробітчан прозвучала і пропозиція збільшення вартості проїзду пасажирів цього лише маршруту. Тобто люди навіть більше б платили, аби їх підвезли до вокзалу.

Звучали суми 8, 10 і навіть 15 гривень!

Чи вигідно було б перевізнику турбуватися про пасажирів за умови збільшення вартості проїзду, ми не дізнаємося. Хіба що інший активіст напише знову до міськради про необхідність оголошення конкурсу на даний маршрут або запросить до міста «Польову кухню», щоб нагодувати обіцянками вже дуже скептично налаштованих містян, яким давно не смакує лапша як прикраса для вух.

Скепсис малинчан поділяла Ірина ЛУЗАНЧУК.