Минулого четверга, в День Святого Миколая,  символічний ключ від Резиденції чарівника передав Малинському міському голові Олексію Шостаку народний депутат України Андрій Пузійчук.

Минулого року саме він, нагадаємо, відкрив таку Садибу в Малинівці, створивши тим самим справжню казку для дітлашні, і не лише для місцевої — Резиденцію Поліського Святого Миколая відвідали тоді тисячі дітлахів із батьками з усіх куточків Малинського та сусідніх районів.

Цього року Садиба переїхала до Малина, і спеціально для цього була виготовлена окрема Резиденція Чарівника. Передано місту було й усю іншу «інфраструктуру» Садиби, ілюмінацію і реквізит.

— Щасливий бути причетним до відкриття Садиби Поліського Святого Миколая у рідному Малині, — зазначив під час передачі символічного ключа народний депутат. — Мої маленькі земляки заслуговують на справжню казку. Сподіваюсь, вони її отримали…

Андрій Пузійчук, виявляється, родом з Малина, закінчував нашу третю міську школу. Тут і нині живуть його батьки.

— Саме тому, — сказав, — і захотілось зробити своєму рідному місту такий ось новорічно-різдвя-ний подарунок, аби й кожного наступного року в Малині була магія…

І це, казали в один голос присутні на святі малинчани, таки була магія — справжня казкова феєрія, якої наше місто досі не бачило. А коли запалила свої вогні центральна ялинка Малина, навіть ті, хто критикував її кострубатість і брак іграшок удень, погодились: такої ілюмінації ще теж не було.

Утім на святі було й чимало іншого, що викликало захоплення: різноманітні розваги для дітей і дорослих, квести і конкурси, пісні й хороводи, майстер-класи і фото напам’ять біля чарівних фотозон. Особливо дітлашню вабив віслюк Вітус — почесний відторік мешканець Садиби, котрий, утім, вже наступного дня розсварив між собою дорослих і навіть змусив декого написати заяву до поліції. Та про це трохи нижче.

А повертаючись до свята, найбільше, звісно, малюки чекали на відкриття самої Резиденції Святого Миколая. Кожного, хто потрапляв до неї, Чарівник вислухав, жодного малюка не обділив подарунком.

До слова, за тиждень, а приймала гостей Садиба до цієї середи, її відвідали близько шести тисяч дітлахів не лише з нашого, а й із сусідніх Народицького, Радомишльського, Черняхівського та Коростенського районів, і ніхто не поїхав розчарованим.

— Підтримка дітей, турбота про них, і особливо про дітей з вадами, вирішення їхніх проблем — один із пріоритетів діяльності Андрія Вікторовича, — зазначила опісля помічник Пузійчука Тетяна Брикова. — Саме тому з вересня його, народного депутата, заробітна плата перераховується в Денишівський навчально-реабілітаційний центр Житомирської обласної ради та Новоборівський дитячий будинок-інтернат для дівчаток у Хорошівському районі… І, повірте, вибори, як довелось сьогодні почути, тут ні до чого. Андрій Вікторович — не ваш «мажоритарник», аби заробляти собі якісь політичні дивіденди на майбутнє. До парламенту він пройшов за списками однієї з політсил, рішення про що, до слова, теж прийняв значно пізніше, ніж торік була відкрита Садиба Святого Миколая в Малинівці. Тож шкода, що його добрі справи деким із земляків сприймаються так скептично. Невже ми розучилися просто вірити у добро?..

 

До слова, про добрі справи. Саме на святі з відкриття Садиби Поліського Святого Миколая у Малині, чимало містян уперше звернули увагу й на годинник, що віднедавна прикрашає фасад нашої школи мистецтв. Звернули, бо почули його мелодійний передзвін, коли стрілки годинника зупинились спочатку на позначці 15.00 — час початку свята, затим — 16.00, 17.00…

Годинник цей, нагадаємо, місту в його цьогорічний День народження також подарував наш земляк-депутат Андрій Пузійчук. Хоча встановлений цей подарунок був лише 7 грудня — в День місцевого самоврядування.

А тепер — ложка дьогтю.

«Свято святом, а про ослика забулися!»

Такий підпис під фото віслюка, якого організатори дійства нібито залишили мерзнути всю ніч просто неба, у соцспільноті «МалинчанИ» на Facebook зробила наступного після свята ранку Людмила Романова. Допис за пів дня зібрав більше двохсот «лайків» і понад сотню обурених коментарів на кшталт: «Віслюк промерзнув ніч за -4… +0!», «Боже, бідна, холодна й голодна нещасна тварина..! Куди дивляться зоозахисники, мерія, поліція!? Негайно: нагодувати, вкрити віслюка, знайти й покарати винних!..» Радили навіть залучити до резонансного розслідування поліцію…

Чому так сталося? Нам вдалося отримати відповідь не тільки на це запитання, а й те, звідки віслюк Вітус узагалі взявся в Садибі.

Виявляється, він був цирковим артистом, і один із наших земляків у буквальному сенсі врятував його від смерті. Сталося це восени 2017 року, коли цирк гастролював у нашій області. Циркачі готові були покинути дійсно нещасну на ту пору й зморену голодом тварину напризволяще й навіть віддати будь-кому з бажаючих на м’ясо. Вітусу, проте, пощастило, й відтоді він живе у домашньому господарстві свого рятівника. Його добре годують та доглядають (і з цим, погодьтеся, не посперечаєшся, глянувши сьогодні на тварину).

Минулого року у Садибі Святого Миколая в Малинівці Вітус, за згодою його власника, став справжньою родзинкою свята — діти із батьками спеціально їхали, аби його побачити (до слова, тварина має всі необхідні ветеринарні довідки). Такою ж родзинкою мав стати віслючок і під час цьогорічного свята у Малині. Для нього так само звели просторий вольєр й призначили працівника по догляду. Чому ж так трапилось, що ніч із 19-го на 20 грудня Вітус провів на вулиці?

— Відвідувачі були допізна, і не було змоги перевезти його, — пояснили представники Садиби. — Одначе, — додали, — він аж ніяк не був покинутий напризволяще, ночував під спеціальною ковдрою і з додатковою порцією сіна Ночував біля нього й охоронець, який постійно слідкував за станом віслюка…

Усі наступні ночі Вітус, проте, ночував у спеціально відведеному місці, а 25 грудня повернувся до свого господаря, мабуть, і не підозрюючи, як розсварив між собою дорослих.

У мікрорайоні паперової фабрики того ж таки дня відкрилася своя «Зимова казка», над якою потрудилися громадські активісти Малина. Всі декорації були виконані вручну, а їх автор і дизайнер — Наталія Вербицька (на фото справа).