Нотатки політичного невігласа

«Ви повинні твердо пам’ятати, що з усіх мистецтв для нас найважливішим є кіно!»

В.І. Ульянов (Ленін), лютий 1922 р.

А ви, панове, любите кіно?! Питання риторичне. «Кіно» люблять всі. Воно буває різним. «Про любов», «про війну», «про ментів», «про індіанців» — так у дитинстві та юності визначали ми жанри фільму, відповідаючи на питання, про що цей фільм?. Та й самі фільми нас надихали на відповідні ігри. Ми грали в «Чінганчука» (не знаю чому, але в нашому середовищі хлопчаків саме так називали Чінгачгука, героя НДР-івських фільмів про індіанців), ми грали в Матросова, в партизанів, з дерев’яними автоматами бігали по кущах і ярах. Натхненні фільмом про розвідника Кузнєцова (до речі, вбитого 2 березня 1944 р. бойовиками УПА), ми будували землянки за всіма правилами партизанського мистецтва, глибиною 2 м i розміром 4 на 4 м, колодами на стелі і стінах. Дах обкладали дерном і маскували листям. Навіть «буржуйки» ставили. Куди партизанам братися! Це були своя епоха дитинства.

Як тепер стало зрозуміло, усе добре, що залишилося в спогадах від «тієї епохи» — любов до кіно — передалася у спадок від батьків і нашому нинішньому президенту. Володимир Олександрович так перейнявся любов’ю до мистецтва кіно, що навіть зіграв головну роль у фільмі «Слуга народу». Роль президента Голобородька (як символічно! А чому не Голопупенка?!) була зіграна ним іще, коли був «простим засновником студії «Квартал 95». Пан Зеленський навіть не підозрював, що цей фільм стане його перепусткою в інший світ — ні-ні, не той «інший», що дійсно «інший», а світ президентів! І люди асоціювали того, вигаданого, Голобородька із Зеленським і проголосували за нього, давши підтримку в 70 з лишком відсотків. Так само проголосували й за так звану партію «Зе», яка на перевірку виявилася не партія, а так, збрід. Але мені чомусь здається, що, ставши президентом, Зеленський так і не зрозумів, що «кіно-то закінчилося!». І продовжує грати роль кіношного героя. Тільки біда вся в тому, що сценарії тепер пише саме життя. І вже не можна, змивши грим, спокійно випити чашечку кави, послати всіх і, сівши в свою «Теслу»,  поїхати, світ за очі. Не можна!

Останній фільм Зеленського «Саміт у Парижі» (нормандський формат) вийшов на екрани нашої, і не тільки, громадськості 9 грудня. Анонси були різні, залежно від того, якій партії чи якому  рухові належали глядачі. «Ні капітуляції!» — кричали націоналісти. Порошенко разом з «Голосом», «Батьківщиною» і «Свободою» організувалм мітінги, намалювали якісь червоні лінії. Загалом на кіно це зовсім не було схоже.

Але і Зеленський усе тримав у таємниці. Він так нікому і не розповів, з якими побажаннями він їде до Парижу, що він хоче вирішити й чого домогтися. Так, описали коло питань, пошепотіли між собою і полетіли…

Делегацію взяли, правда, представницьку, аж 14 чоловік! Збиралися домовитися про мир — потягнули туди всіх силовиків: СБУ — Баканова, начальника генштабу Хомчака, навіть Авакова (міністр внутрішніх справ — прим. Ред.)! Яким він там боком, узагалі не зрозумію…

«У Авакова міцні зв’язки з вірменською діаспорою у Франції, вона могла вплинути на Макрона (президента Франції — прим. Ред.) і допомогти в переговорах!» — так висловився досить шанований мною політолог Карасьов. Михайло Чаплига (також шанований мною політолог) припустив, що Аваков неофіційно виступає гарантом стабільності країни. І перше, і друге мені здаються взагалі повним абсурдом. Хто в домі господар, показав усім конкретно Макрон. Він чхати на страйкарів проти пенсій хотів, а на вірменську діаспору і поготів. Тож Аваков нормально пробухав зі своїми соплемінниками і взагалі, провів час весело.

У мене виникає питання — як вирішувати питання про мир, якщо в делегацію взяли всіх, хто найбільш зацікавлений у війні? А «енергетичні» хлопці? Один Вітренко (заступник глави «Нафтогазу» — прим. Ред.) чого вартий!

Для кращого розуміння ситуації з газом наведемо більш доступний приклад. Уявіть, газ — це картопля. Сусід Коля (Росія) продає цю картоплю (газ) на базарі. Продає вам, Васі із сусіднього села, яке знаходиться за вами, і ще комусь. Але Вася і «цей хтось» платить за картоплю (газ) безпосередньо, а Васі і «ще комусь» перевозите картоплю (газ) ви. За доставку (транзит) Росія платить вам гроші. Але ви, поки везете картоплю (робите транзит газу) пару трійку відер вкрали (закачали собі в сховище або використовували)! Не збідніють сусіди!

Росії це не подобається, сусідам теж, та й кому сподобається! Починаються претензії — «пред’яви» по-блатному. Тоді Коля (Росія) вирішує продавати картоплю (газ) безпосередньо, через дядька Ердогана і село Туреччина (Турецький потік), тітку Меркель і село Німеччина (Північний потік). Ну і де тут ви? Ваш бізнес на картоплі (газі) «наказує довго жити»! І Путін на саміті чітко, дуже чітко натякнув — «А у нас в квартирі газ…». У них, хлопці, газ, у них! У них росте та картопля, яку ми крадемо з моменту своєї незалежності. І розповідати сусідові, що він тобі винен за вкрадену тобою картоплю!.. Це можуть тільки такі недоумки, як Коболєв (глава «Нафтогазу») і той же Вітренко (його заступник). Хоча, судячи із зарплатах — далеко не недоумки! Недоумки ми, що дозволяємо так знущатися над собою. Зарплата Коболєва (на хвилиночку!) за 2018 рік становила 286,5 млн. (!) гривень… А середня пенсія в тому ж році — 2645,5 гривні.

Те, що газ — це золота жила, ще Тимошенко з Лазаренком довели! І, поки ми не змінимо риторику наших відносин, що всі нам винні — Росія, Німеччина, Франція, Америка, на партнерські, ситуація нікуди не зрушить. Треба вже зрозуміти — нам ніхто нічого не винен!!!

Ну і президентський блок із восьми чоловік, основна маса яких дісталася Зеленському від Порошенка, а міністерство закордонних справ — це взагалі п’ята колона.

Прибуття на саміт теж варте уваги. Першою на мерседесі приїхала бабуся Меркель (канцлерка Німеччини — прим. Ред.). З урахуванням того, що вона часто падає на різних зустрічах (згадайте славнозвісну Хілларі, котра теж падала) та й трясучка на неї нападає, їй дозволили під’їхати до самого ганку! Макрон поцілував бабусю, сплюнув у бік і потягнув до будинку, щоб не впала по дорозі. Нашому президентові, як наймолодшому, надали Renault Espace — такий собі мінівенчик ціною в 25 000 американських гривень. Нічого більш представницького для нас не знайшлося! І так зійде! І, звісно, прибув Цар — кортеж, у якому близько 20 авто, мотоциклісти. Вартість президентського автомобіля Путіна до півмільйона доларів, ще й спізнився. Та й поводився Путін дійсно як цар, пройшовся до оркестру, вальяжно обнявся з Макроном! Господар життя! І наш президент … не знає куди сісти! А Авакову весело! І політична повія Льоша Гончаренко, незрозуміло для чого і як там опинився, миготить на горизонті.

Сама зустріч нагадала мені мультик мого дитинства про бременських музикантів: «Кажуть, ми пеки буки, як виносить нас земля…», де отаманша (Меркель), ну і інші… (теж бандити) щось намагаються поділити, ведуть між собою такий базар-вокзал. Особливо це стало явно, коли Зеленський і Путін затіяли розмову tet-a-tet. Не минуло й 10 хвилин, як зайшов Макрон і — «харош, пацани, пішли хавати». А якщо серйозно, то Макрон бачив безперспективність бесіди двох лідерів, і вирішив — краще перекусити, все одно толку не буде.

Ще один маленький штришок про те, «ху із ху» (хто є хто). Російські спецслужби розстріляли терориста, якого німці відмовилися видати Росії з якихось своїх міркувань. Німці вислали двох російських дипломатів, Росія вислала двох німецьких. Німеччина проковтнула! І згадалося давнє, 1999 року, висловлювання російського лідера: «Ми будемо переслідувати терористів скрізь.., в туалеті зловимо, ми і в сортирі їх замочимо, врешті-решт. Усе, питання закрите остаточно ».

Якщо підводити підсумки, то моя думка така — саміт (Зеленський) зазнав повного провалу! Та атмосфера очікування цієї події в суспільстві, довгоочікуваного очікування миру, вирішення питань по газу і багатьох інших не виправдалася. Розчаровані навіть «нацики». А так хотілося побунтувати і помітингувати! Не склалось! Народ виявився в стані маленької дитини, якій надували велику, прямо таки величезну красиву кульку обіцянок, яка мала б полетіти в «світле майбутнє», до сонця, а вона, ця красива кулька, виявилась великою мильною булькою!..

У зв’язку з цим знову згадую Леніна. Даючи характеристику революції 1905 року, він перефразував анекдот. У його виконанні він звучав так: «Панове! Паговоз (паровоз) геволюціі (революції) забуксував! Був паг (пар) та весь вийшов! У свисток, панове, у свисток! » Так і у нас сталося! Весь той пар, який ми заготовили для руху вперед, вийшов через свисток!

І тут взагалі є про що задуматися нашому президентові. Пора стати дійсно президентом! Не бояться ні «тих», ні «цих». Як казав Лукашенко — «посадимо 200-300 чоловік — люди зрозуміють». А ми намагаємося вмовляти поважати владу. І провал саміту, на мій погляд, пов’язаний із боягузтвом президента, боязню перед націоналістами озвучити свої пропозиції і рішення. І якось дивно дивитися на те, як веде себе Білецький, ставить президентові ультиматуми, загрожує!..

А до чого тут кіно? — запитаєте ви. Все в тій же молодості була така передача — «Кінопанорама». І вів її режисер зі світовим ім’ям Ельдар Рязанов. «Про що цей фільм?» — запитував він. І мені теж хочеться запитати: «Про що цей саміт?». Та ні про що, панове, ні про що! Сумненько все це!

Валерій Малинський.