18 листопада в Малинському районному суді відбулось друге засідання по суті, яке розглядало резонансну справу, що трапилась між групою підлітків увечері 4 вересня минулого року на території недобудованої й недіючої будівлі спорткомплексу та стадіону «Авангард».

Головував на засіданні суддя Сергій Міхненко.

Суть справи озвучив прокурор.

З вікна третього поверху будівлі троє дівчат, котрі прийшли туди фотографуватись, побачили, що до приміщення наближаються хлопці й почали жбурляти в їх бік дрібні камінці. А потім одна з них взяла до рук і жбурнула бетонний уламок, що поцілив прямо в голову одному з хлопців, котрий у цей момент нагнувся зав’язати шнурки. Від удару він знепритомнів. Одяг хлопця був у крові… Дівчата, побачивши неладне та, вочевидь, добряче злякавшись, швидко накивали п’ятами з місця події…

Як повідомив батько потерпілого, в результаті таких «розваг» його син отримав відкриту черепно-мозкову травму, медичною ж термінологією поставлений юнакові діагноз звучить так: «Вдавлений уламковий перелом правої тім’яної кістки з втисненням кісткових уламків до 8 міліметрів, епідуральна гематома товщиною 14 і довжиною до 48 міліметрів, набряк м’яких тканин, забій головного мозку важкого ступеня».

— Ви навіть не уявляєте, що ми пережили, коли нам повідомили про те, що сталося з сином у парку, — розповідає батько. — Добре, що друзі, з якими він пішов того вечора гуляти, не розгубились, а відразу почали кликати на допомогу людей. На той час з родиною в парку відпочивав малинчанин, водій Микола Вахівський, котрий і виніс на руках сина з стадіону та викликав «швидку» й зателефонував нам. Коли я приїхав на місце й побачив всього в крові сина, мені стало самому погано. Адже він  самостійно іти не міг, втрачав свідомість, його судомило, а кров із голови била фонтаном… Це згадувати страшно й моторошно водночас. Із малинської лікарні нас відправили до обласної, де після огляду обласним нейрохірургом та МРТ, синові зробили термінову операцію з трепанацією черепа та видаленням уламків кісток і гематоми. Затим — три доби реанімації і два тижні лікування в травматологічному відділенні, на що пішло близько 30 тисяч гривень.

— Ми, можливо, й не починали б цієї судової тяжби, якби обвинувачена дівчина, учениця Ворсівського НВК, не вела себе дуже зверхньо й нахабно, — говорить мама потерпілого Людмила. — Додам і те, що лише завдяки новому начальнику поліції наша справа зрушила з мертвої точки, адже до цього вона з невідомих причин «зависла» у повітрі майже рік… На засіданнях ця дівчинка з мамою, котра приїхала до Малина жити з Керчі, веде себе по-хамськи, зухвало посміхаючись, певно, й досі не усвідомлюючи, якого накоїла лиха. Втекла тоді, навіть не викликавши «швидку». Більше того, ввечері того ж дня ще вела переписку з одним зі свідків цієї пригоди, нецензурно запитуючи, чи наш син взагалі живий… Нам тоді кинулись допомагати всі, хто знав сина і нашу родину, — однокласники, вчителі школи-ліцею №1, наші куми, родичі, сусіди, колеги по роботі чоловіка і мої… А ця родина, що переїхала жити до Ворсівки з Керчі, навіть не поцікавилась у нас станом сина після того, навіть не вибачились, про допомогу вже мовчу…

Мама показує, які записки в лікарню передавали тоді синові однокласники: «Льоша! Твій 9-А клас дуже сумує за тобою, ми дуже переживаємо за тебе, разом збираємо тобі гроші, щоб тобі стало легше і будемо чекати на твою якнайшвидшу поправку».

— Ми всім безмежно вдячні за підтримку, — втирає сльози жінка і додає: — Син у нас дуже спокійний, позитивний, не конфліктний, відповідальний. Раніше цю дівчину він взагалі не знав, не був із нею знайомим… А тут така біда. Більше року минуло, а наслідки того удару й досі даються синові взнаки. В школі йому не раз викликали «швидку», бо піднімався тиск, були скарги на головний біль, запаморочення, головокружіння… Винуватиця ж цього навіть не розкаюється у скоєному…

До кримінальної відповідальності її притягнути не можуть, оскільки, зазначає прокурор, «не досягла віку», одначе, згідно з клопотанням слідчого, до неї можуть бути застосовані примусові заходи виховного характеру. «Та чи поможуть вони перевиховати ту, що й досі не розкаюється у скоєному?» — сумніваються батьки хлопця. Остаточне рішення, проте, усе ж за судом. Батьки потерпілого сподіваються, що воно буде винесене вже під час наступного судового засідання — 28 листопада. Про нього обов’язково повідомимо наших читачів.

Богдан СЛАВІНСЬКИЙ.