Зізнайтеся, ви купували щось із секонд-хенду? Чи хоча б раз не втрималися від спокуси і таки «клюнули» на привабливу рекламу — «Велика шафа», «П’ятачок», «Низькі ціни — вигідні покупки», «Продаж на вагу»?

Нічого страшного у цьому, на перший погляд, немає. Бажання зекономити та отримати якісні речі з точки зору споживача — абсолютно нормальне. Одначе…

Останнім часом в Україні (і Малин не є винятком) спостерігається стійка тенденція до розширення ринку секонд-хенду. Модними є й так звані «стокові» точки, де можна за невелику ціну отримати і речі, і взуття з бірками, що мають абсолютно привабливий («товарний») вигляд.

Минулого року, за повідомленням всеукраїнських ЗМІ, до нас ввезли 130 тисяч тонн секонд-хенду — по три кілограми на кожного українця. За цим показником ми «поступилися» тільки Пакистану, Малайзії та Кенії, й лиш трохи менше, ніж до нас, ввезли в Камерун і Росію. У 2017-му ми перебували на непочесному третьому місці, «пропустивши вперед» лише Пакистан і Малайзію. Загалом щороку до нас прибуває не менше 100 тисяч тонн уживаного одягу та взуття. В такий спосіб заможні держави позбуваються непотребу, а ми радіємо. От тільки чому?

«Добрий» секонд-хенд водночас завдає значних втрат економіці країни, не даючи змоги нашим підприємствам збільшувати обсяги виробництва. Як наслідок, у взуттєвій галузі втрачено 20 тисяч робочих місць, у швейній та текстильній — 45 тисяч! Але зупинити потік товарів «другої руки» не так уже й просто. Та й чи можливо?

Та я сьогодні хочу поговорити не про це.

Автор цих рядків мав нагоду на першому побаченні прогулятися з привабливим чоловіком до … магазину секонд-хенду! Так-так, представник сильної статі вирішив здивувати обраницю не відвідинами театру чи кіно, чи просто вечірньою прогулянкою, а походом до великого торговельного центру. Там, поряд із відділами новеньких одягу та взуття, зручно та комфортно примостилися магазини товарів з Європи. Той чоловік зробив широкий жест рукою у напрямку вішалок і по-хазяйськи (хоч і не дуже романтично) мовив: «Ну! Вибирай!».

…Вибирати можна не лише у столичних крамницях, є що приміряти-купити й у Малині. Ринок секонд-хенду вже давно перетнув межі нашого кооперативного ринку й заволодів декількома магазинами. Лише у центрі міста їх налічується аж п’ять! Кожен має свої дні завозу, які напам’ять знають місцеві модниці.

Один із їх найулюбленіших — мережі «Мега секонд-хенд», що біля ринку з боку вулиці Льва Толстого. Щоп’ятниці вже о восьмій ранку, перед відкриттям, там уже чимало бажаючих прикупити собі чи дітям якісь речі. Які саме — багатьом неважливо. Люди мало не наввипередки біжать сходами, аби вхопити нехай і дорожчі, але кращі речі.

«Не для преси» малинчанка, котра постійно там отоварюється, зізнається: «Купую, що впаде в очі». Інша додає: «А якщо прийти ближче до обіду, коли продавці, які заздалегідь відклали речі «для своїх», вивішують ті, які не підійшли, тоді взагалі можна взяти щось достойне, фірмове і навіть з бірками». І обоє резюмують: «Похід до секонд-хенду — це вже звичка, яка затягує не менше, ніж алкоголь чи цигарки. І ти вже не можеш зупинитися».

Аби зробити гарну покупку і з секонду, досвідчені покупці вдаються й до певних хитрощів. Приміром, якщо річ хороша, але трохи задорога, її можна засунути десь подалі від людського ока. А ще краще — вивернути. Люди зазвичай лінуються вивертати  речі назад, аби їх роздивитися. Ще один прийомчик — повернути річ не на своє місце. Наприклад, футболку повісити до спідниць. Покупці, налаштовані на вибір спідниці, більш за все, оминуть футболку. Ну, якщо, звісно, продавці чи наглядачі не «розкусять» ваш трюк раніше, аніж вам би цього хотілося, і не повернуть річ на місце.

Деякі хитруни (і це вже зафіксований факт) одягають до магазину стару річ, яку в примірочній просто змінюють на річ із … секонд-хенду. Чи не тому останнім часом біля примірочних кабінок можна помітити спостерігача, який запитує (і записує), скільки речей планує приміряти покупець?..

«На секонді» купують усе: від штор, диванних покривал до рушників, піжам, нічних сорочок та навіть спідньої білизни. Прихильників зробити своє життя дешевшим — не меншає. Дехто навіть будує вторинний бізнес, перепродуючи придбані речі. Відтак «друга рука» стає «третьою». І чи стане останньою?

…Чергова п’ятниця. Ранок. Восьма тридцять. По Грушевського поспішає жінка, яка тримає у руках чималий поліетиленовий пакет, де примостилася купа різних речей. В очах — неприхована радість. Їй, певне, пощастило узяти щось путнє. Давно нефарбоване волосся, опущені плечі, не нова, але й не дуже стара сіра куртка, штани та грубі черевики. Вона — щаслива, бо — з секонд-хенду! Її ранок — ранок із секонд-хендом.

Що тут сказати? Кожен обирає сам, що і де купувати, якого виробника підтримувати. Головне, аби «друга рука», така звично щедра і доступна, не стала міцним зашморгом Вашого життя…

Оксана ІВАНЕНКО.