Переповнена зала Лумлянського сільського клубу в прямому сенсі слова тріщала від виступів місцевих аматорів сцени: були тут і дорослі жіночки, й діти. А одну з головних скрипок під час усього заходу, що, здавалося, тривав уже цілий день, зіграла завідуюча клубом Марина Степанець: щойно виступала на сцені в українському костюмі, а через декілька хвилин уже переодяглася в дідуся, котрий був головним персонажем інсценізації…

А ще за роки її керівництва довкола клубу, що в центрі села, завжди порядок: підбілені бордюри, пофарбовані двері, паркан…

Як же це все вдається робити молодій завідуючій, хто підтримує її в цьому й допомагає, які має плани на майбутнє — напередодні професійного свята вона розповіла журналісту «Соборної площі».

— Родом я з Пиріжок, — розпочала наше знайомство Марина Степанець. — Тут закінчила школу, затим — лісотехнікум, агроуніверситет у Житомирі, де здобула спеціальність бухгалтера. Тривалий час працювала за фахом у ПОСП «Малинівське», ТОВ «Моулін-Агро» в Пиріжках. Зараз живу з сім’єю в Лумлі. Маю двох діток. Останні 11 років працюю в культурі, завідую ось сільським клубом…

— З бухгалтера та в завклуби. А що так?

— Та отак. (посміхається). На цю посаду і в цю сферу, без якої нині не уявляю свого життя, мене свого часу засватала тодішній сільський голова Кладія Савченко. «Іди, — каже, — Марино, спробуй, раз бухгалтери в селі не треба. А я, чим зможу, допомагатиму…» З тих пір і закрутилось: репетиції в клубі та народному хорі працівників культури в Малині, учасницею якого я є, поїздки, виступи, організація сільських святкувань, після яких люди дякують, хвалять, їм подобається…

— Вам вдалося відновити й роботу справжньої візитівки вашого села — жіночого фольклорно-етнографічного ансамблю «Лумляночка».

— Так, сьогодні він знову радує своїм задушевним співом не лише односельців, а й прихильників українського мистецтва в Києві, Житомирі, Новограді, звісно ж, Малині та районі… Свого часу цим колективом, окрім мене, керували Микола Омельчак, а нині — викладач класу бандури Малинської школи мистецтв Тетяна Сябер.

Сьогодні у нашому клубі діє і дитячий художній колектив, що є також постійним учасником усіх свят і заходів у селі. Працює успішно й гурток «Умілі ручки», де ми з дітьми виготовляємо різні сувеніри, подарунки, іграшки. Зараз ось уже розпочали підготовку до Нового року та Різдва…

— З особливим розмахом у Лумлі декілька років поспіль проходять і свята Івана Купала…

— Так, раніше такі не проводились. Загалом робимо багато, не все й згадаєш… Нині ж ось плануємо створити ще й етнографічну світлицю, де будуть зібрані вироби усіх майстринь і майстрів села, а їх у нас ой скільки…

Взагалі звикла працювати з повною віддачею, щоб це подобалося людям. А ще одним із принципів моєї роботи став почутий колись вислів одного з наших колег: «Культура — це жінка свята, і з неї гріх вити мотузки…»

— А хто ж допомагає вам реалізовувати в дію всі проекти та плани?

— На добре слово заслуговують усі мої земляки, що працюють поряд і беруть участь у роботі колективів і гуртків. Своє плече завжди підставляють Малинівський сільський голова Наталія Парфіненко, директор районного Будинку культури Валентина Ровнер, заступник начальника управління гуманітарної сфери райдержадміністрації Людмила Фещенко. А для належного проведення свят і заходів, придбання подарунків дітям і учасникам осторонь ніколи не залишаються керівник ПОСП «Малинівське» Сергій Кучинський, приватні підприємці, депутат районної та сільської рад Олександр Кибукевич і Андрій Парфіненко, Тамаз Балкадзе, що також господарює в Лумлі, волонтери з ГО «Чесна та свята країна».

— Що побажаєте колегам напередодні свята?

— Усім витримки, любові, гарного настрою, вдячних глядачів, гідних зарплат і усіляких життєвих гараздів. А ще хочеться, щоб у наших родинах завжди панував спокій, мир, достаток і — лунала пісня, яка нас єднає, здружує, примушує задуматись про те, що ми — українці… Як сказала якось Олімпійська чемпіонка, відома англійська фігуристка Діна Дін, «культура — великий вчитель того, як варто жити». І не погодитись із її словами важко.

Розмовляв

Богдан ЛІСОВСЬКИЙ.

Фото автора.