«Із супу» це, звісно, жарт, але те, що малинчанка Ірина Дорошенко робить свої картини з маку, насіння льону, соняшника, кукурудзи, кунжуту, гречки та квасолі — правда. Причому портрети малинчан, «намальовані» із цих продуктів настільки вражають схожістю, що люди дивуються — як так?..

«Захворіла» таким незвичним і нелегким хобі Ірина близько півроку тому. Хоча ще з дитинства дуже любила малювати і ще відтоді на папері відтворювала не якісь примітивні сюжети — їй до вподоби були найтяжчі на той час малюнки та портрети. А з часом, уже в зрілому віці, вирішила опанувати щось незвичне, даруючи красу людям і душевну насолоду — собі.

— Якось випадково, готуючи обід, — розповідає Ірина, — розклала на кухонному столі квасолю. Дрібні білі й у крапинки насінини були схожими на квітку, і в мені «увімкнувся» талант художника: я почала викладати «квасолево-гречані» пелюстки. Ось так і вийшла перша насіннєва «смачна» картина… А далі — справа техніки й часу. Поступово навчалась, вдосконалювась, дещо підчитувала в Інтернеті…

— Багато часу затрачаєте на виготовлення своїх шедеврів? — цікавлюсь у майстрині.

— В середньому на виготовлення однієї картини форматом А4 витрачаю чотири дні, — розповіла Ірина. — Із зерен, маку, кунжуту, меленої кави та іншого можна викласти що завгодно: пейзажі, квіти, натюрморти і навіть портрети. Останні роблю часто, бо вони мені подобаються. Нині для зернового мистецтва використовую до десяти видів різноманітних природних матеріалів. Перед створенням картини я спочатку бачу її цілісною в уяві, а вже згодом починаю обдумувати, яке зерно і насіння потрібно для того чи іншого елемента, яким і з чого має бути її фон. Беру звичайну тирсоплиту, намащую її тоненьким шаром клею і починаю «чаклувати», висипаючи фон із маку, кукурудзяного борошна, насіння льону… Декілька годин слід почекати, щоб усе висохло. Після цього берусь за інші елементи картини, ретельно підбираючи за кольоровими гамами та відтінками зерна для відтворення різних квітів, замків, гір, тварин, метеликів, ангелів і ще багато всякої всячини.

У майстерні Ірини — багато баночок, склянок, коробочок, де зберігаються перемелені зерна.

— До речі, каву, — каже, — купую лише в зернах і мелю її для робіт сама. Для виготовлення однієї картини затрачаю близько 100-150 грамів її. Це — мої фарби, а пензлики — мої пальці, — усміхається.

Своє вміння жінка з часом планує передати усім бажаючим — дорослим і дітям. Каже, що, зробивши своїми руками зернову картину, люди позбуваються стресу, внутрішньо заспокоюються. Тож у майбутньому Ірина хотіла б запровадити й оздоровчі майстер-класи, де б пропагувала й своєрідну мистецьку зернотерапію, котра б радувала не лише її, а й оточуючих. Адже такого в Малині ще не було.

— Щодня можу працювати під супровід тихої музики й приємний запах ароматної палички впродовж 5-6 годин, — продовжує ділитися секретами своєї мистецької кухні Ірина. — Головним для створення моїх робіт є спокій і тиша. Правда, маючи двійко синів, це не завжди можливо, але, дякуючи чоловікові, вони дають мені власний, так би мовити простір і час на моє захоплення, від якого я отримую масу позитивної енергії та задоволення. У своїй колекції вже маю близько 30 різнопланових картин, виготовлених із підручних «смачних» матеріалів. Після того, коли картина готова, замовляю для неї гарну рамку, яку, зі спеціальним тематичним узором, виготовляє талановитий малинчанин Іван Купневич. У нас з ним у цьому плані своєрідний тандем: він лише гляне на картину й відразу може запропонувати свої варіанти обрамлення, а я трішки пофантазую, подумаю й охоче пристаю на пропозиції чоловіка. Творчі люди, ми такі! (посміхається).

— Маєте вже й сталих шанувальників?

— Особливо поки свої роботи не афішувала. Правда, декілька із завершених повністю виставила в соцмережі. Отримала чимало позитивних відгуків і емоцій, яких, чесно кажучи, й не чекала. Картини охоче дарую своїм кумам, рідним, друзям. Такі роботи дуже добре вписуються в інтер’єр кухонь, і є їх оберегами. Тому маю вже й перші солідні замовлення не лише з Малина, а й Житомира та інших регіонів України…

— Окрім картин, ще маєте якісь хобі?

— З дитинства дуже люблю музику. Свого часу ходила у музичну школу, грала на фортепіано, виступала на різноманітних конкурсах… Зараз люблю писати легку й приємну музику, кладу її на ноти. А ще можу похвалитись своєю солідною колекцією чаїв, створених власноруч. Для них сама збираю й сушу ароматні й корисні трави та плоди: чебрець, лаванду, глід, душицю, м’яту, материнку… Частину лікувальних трав для чаїв вирощую вдома сама.

— Що плануєте найближчим часом?

— Хотілося б побувати на якійсь виставці картин, створених не фарбами, поспілкуватись із творчими людьми, перейняти їхній досвід і знання. Бо життя на місці не стоїть, і його слід урізноманітнювати, робити цікавим. А це все залежить у першу чергу від нас самих.

Відомий ірландський драматург і публіцист Джордж Бернард Шоу якось сказав: «Життя полягає не в тому, щоб знайти себе. Життя полягає в тому, щоб створити себе». Ірина, віриться, сповна вже знайшла і створила себе, отримуючи від свого незвичного хобі радість і насолоду.

Богдан ЛІСОВСЬКИЙ.

Фото автора.

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

Будь ласка, залиште комантар
Будь ласка, введіть своє ім’я тут

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.