Ліворуч від поетичної алеї в міському парку  культури і відпочинку цієї середи таки відкрили ще одну виняткової краси скульптуру одного дуже титулованого майстра — нашу Малушу.

Попри спротив громади, поставили там, де знайшли шматок бетонної конструкції, як і минулого разу, коли не поставили — на День міста, хоча теж збиралися розмістити на залишках незавершеного артоб’єкта ще радянських часів. Певно, хотіли як краще, а вийшло як завжди.

Малуша ж і не відала, що їй ретельно шукали виняткове місце, де нею можна заховати уламки минулої епохи, плями інженерної недолугості, дірки у свідомості чи безпам’ятстві…

Малушо, стій і мовчи! Ти гарна, художник талановий, а місце… Ну, а місце зустрічі зі смаком змінити ще не можна…

*     *    *

Малушо, стій і мовчи!

Не можеш знайти собі місця, Малушо?

Не бійся, не парся. Знайшли.

Заасфальтували алеї і душі,

Вдягнули на розум башлик.

Не бійся. Не парся. Не ти в башликові.

Тебе вже для Кривди нема.

Ти справжня — в надійнім Історії схові.

А в Малині тебе катма.

Це завтра відкриють твій образ жіночий?

Не знають — монархиня ти.

Лиш скульптор мав серце і розум, і очі.

Ще мали б нескульптори стид.

Ці інші, ці люди знайшли тобі покуть.

Стій, дівко, стій, ключнице, тут.

Не твій нині —

наш естетичний неспокій

І несмаку, потемків кут.

Ти будеш стояти. Ти ж вільна і гідна.

Бо ти — вже минуле і час.

Бач, осінь триває розкішна, погідна

Для знехтуваних причасть.

Ти будеш тепер фотозона у парку.

Малушо, мовчи й кам’яній.

Бо й так через камені* ще досі сварка.

Тож тихо постань там і стій.

Ти нам народила великого князя.

Був дідом нескорений Мал.

Малушо, пробач всім,

хто в князі — із грязі

Втрапляє раптово на бал.

Ти будь собі, стій незверхньо і мудро.

Усьому знайде час місця.

Невіглаством, впертістю зведені мури

Десь мають фінала, кінця.

І навіть якщо біля тебе по склянці

Народ буде пити щодня,

Вони менш сумлінням муровані бранці,

Ніж вдавана княжа рідня.

Ірина КРИМСЬКА-ЛУЗАНЧУК.

*про камені зрозуміють лише малинчани…

P.S. Малуша — це, виявляється, лише початок… Далі уже заплановано, що і в якому напрямку стоятиме у парку. І не важливо, хочете ви цього чи ні. Два камені у центрі — цьому підтвердження. Влада вирішила — гарно, і баста!

Роздуми про те, де ваше місце у цьому космічному польоті за пам’ятниками, малинчани, — у наступному номері.