До редакції звернулась малинчанка Ольга Євдокименко і розповіла про проблему, що турбує не лише її, а й багатьох жителів мікрорайону «Черемушки».

—Декілька років тому, — повідала пенсіонерка, — спортивний майданчик, що належить міській ЗОШ №3, взялися активно обгороджувати парканом. Місцеві жителі, тоді говорили, що нарешті й тут буде наведено лад. Паркан із блоків побудували швидко, але одного дня під час сильного вітру з дощем він чомусь не витримав поривів і повалився додолу. «Чи то так «якісно» поставили паркан, чи все ж таки природа виявилась сильнішою за людей?» — жартували тоді. Але з того часу вже минуло майже два роки, а віз, як кажуть, і нині там.

Розвалений паркан, точніше його залишки і кучугури гілок і листя й досі лежать поряд із майданчиком, що ще слугує дітям для занять фізкультурою. Сюди приходить ввечері поганяти м’яча та пограти в інші рухливі ігри й місцева дітлашня, і щораз батьки хвилюються, аби не травмувались їх чада через цей безлад і відкритий поряд каналізаційний люк. Та й автомобільні скати, колись вкопані на майданчику, нині валяються просто неба, мов примари…

Та, схоже, це чомусь нікого не хвилює. Чи про це місце, хочете сказати, ніхто з керівництва міськради та відділу освіти не знає ще й нині?..

— Якби місто мало справжнього господаря, котрий всією душею і серцем переживав за кожний його клаптик чи вуличку, — передає жінка думку багатьох мешканців свого мікрорайону, — то не було б  отаких майданчиків, де діти можуть покалічитись. Про естетику мови вже й не ведемо. Невже, — питає наша читачка, —  для того, щоб щось зробити у місті, нашу владу потрібно, як поганого кота, тикати в миску з молоком?

Сподіваємось, це «тикання»  таки змусить нашу владу якщо не звести новий паркан навколо спортмайданчика третьої школи, то бодай прибрати уламки старого й сміття довкола нього.