Пост під таким заголовком Малинський міський голова Олексій Шостак традиційно розмістив у Фейсбуці, позбавивши, правда, чомусь спочатку малинчан права на коментарі. Тож ми поки що теж утримаємося від них. А оскільки тема, яку наш мер цього разу зачіпає, актуальна для багатьох містян і далеко не всі вони мають змогу «сидіти» у соцмережах і відслідковувати подібні пости, дозволимо собі процитувати черговий опус очільника громади. Без жодних правок, мовою оригіналу. Отож:

«В мережу пішов «дружній» вкид на тему – «мер обіцяв безкоштовне харчування дітей в школі, чому батьки платять половину»

Хоча мер такого не обіцяв, але крок в цьому напрямку ми зробили, а форма питання в мене особисто навіть викликала якусь провину, ніби ми не спрацювали в плюс, а щось забрали, тому по суті…

Цілком природньо, що економічні негаразди в країні примушують нас шукати додаткові джерела доходів. Хтось змінює роботу, хтось іде на підробіток, всі разом ми чекаємо державної чи місцевої підтримки у формі пільг, субсидій, благодійності. Це сумна правда життя. Але…

Безкоштовного не буває, за виключенням сиру в мишоловці. За безкоштовне або пільгу для когось, завжди заплатить хтось інший.

З минулого року ми виділяємо кошти з міського бюджету на харчування дітей початкової школи. Нажаль, таке собі може дозволити небагато міст, бо це семизначне число.

Це тротуарна плитка, це фон-тан, це одна з нуля заасфальтована вулиця, але наші діти, думаю погодитесь, важливіші.

Нагадаю, що міський бюджет, це кошти, які виробляються всім містом, тобто всіма малинчанами в тій чи іншій формі: бізнес, люди, зовнішні надходження і тд, а наша задача забезпечити збільшення цих доходів, залучити зовнішні інвестиції, знайти резерви, заставити платити тих, хто «забуває» це робити.

Поки це нам вдається, і вдається завдяки злагодженій роботі депутатів в складі ради та її виконавчої гілки.

За три роки ми в рази збільшили власні доходи міського бюджету, і свідченням цому є розширення наших можливостей, зокрема і в питанні фінансування харчування дітей.

Чому фінансування пропорційне з батьками?

По перше, не забуваємо, що ми – батьки, зобов’язані утримувати своїх дітей, і народжували ми їх собі на радість, а не в тягость, як обузу, яку хтось повинен утримувати.

По друге, розподіл коштів на харчування відбувається аналогічно тому, який був, і є в дитячих садочках. Думаю, неправильно застосовувати різні умови для дошкільнят і школярів.

І по третє, я не думаю, що малинська громада буде проти того, щоб з нашого спільного бюджету харчування дітей фінансувалось повністю, так як чужих дітей не буває, а наші діти – наше майбутнє.

Поки ми до цього ще фінансово не «доросли», але початок є, і знаю, що «доростемо», і не тільки до цього.

Але кінцевою метою має бути зростання економіки всієї держави, до того рівня, коли рівень доходів кожного громадянина дозволить нам забути про таке принизливе для людської гідності явище, як пільги.

А на тижні я прозвітую про ряд цікавих проектів, реалізація яких завершується в місті, в тому числі один з яких прямо пов’язаний з нашими дітками.

Чекайте, далі буде…»