Затихли останні фанфари після Дня міста. Вляглися емоції, вгрузли два камені у центрі міста. Затихло й питання щодо встановлення пам’ятника Малуші у парку. Залишився тільки постамент, який спішно будували до Дня міста (на фото справа). Що буде на ньому стояти і чи буде взагалі — питання відкрите. Але не може не радувати, що Малушу поки не ліплять секретно і сюрпризно, як «ландшафтний проект» (чи таки інсталяцію?) у центрі, на Соборній площі.

Днями ж, як відзвітували на сайті міської ради, до «Всесвітнього дня туризму у адмінприміщенні відбулася нарада щодо розвитку Малина як туристично привабливого міста. Участь у ній, з одного боку, узяли представники влади міста, з іншого — представники громадськості.

Підняті питання стосувалися покращення умов для туристів у Малині»… Зокрема, «міський парк потребує особливої уваги, оскільки повинен мати вигляд цілісного ландшафтного об’єкта, де гармонійно поєднано різні зони: зону відпочинку, рекреаційну, територію вшанування  загиблих у роки визвольних воєн, що не оминули Малин тощо. Прозвучали пропозиції від громадськості міста щодо підвищення привабливості парку».

Як вдалося дізнатися пізніше, пропозиції стосувалися облаштування входів-виходів до парку, збільшення кількості кафе, створення окремих зон дозвілля. Бо, ніде правди діти, пам’ятний знак героям Небе сної Сотні знаходиться на одній із центральних алей, де на свята повним ходом іде торгівля. Біла дерев’яна альтанка з прозорим дахом одиноко зустрічає гостей на початку парку. Посеред парку стоїть давно приватна будівля, іменована колись «літнім кінотеатром», яка повільно, проте уперто руйнується. Йменований парк імені Миклухо-Маклая не має жодного паркового елементу, присвяченого саме цьому видатному досліднику чи його родині. Хоча в цілому за останній час парк став таки кращим і доглянутішим. Правда, лише з одного боку від ставків. А от за ставками — око можуть «радувати» хіба залишки атракціонів.

Отож, коли малинський парк «дотягне» до рівня бучанського чи ірпінського — поки невідомо. Та й навіть якщо таки «дотягне», то чи утримається там порядок без патрулювання та відеокамер?  Хотілося б, щоб парк був дійсно парком, а не просто зоною відпочинку. І ініціативи по його облаштуванню не згасли б, як минулорічні з вулицею Кривенчука та молодіжним рухом БУР. Тоді і будували, і облаштовували, і танцювали, і плескали. Наразі ж читаємо ось такі коментарі: «БУРий проєкт на Кривенчука був? Був. Що маємо? У мене, наразі, стійке враження того, що кругом щось надкушують і надкушують… але не з’їдають — пожували й виплюнули».

Лишається сподіватися, що тему парку не лише «пожують» наспіх, а й будуть «жувати» часто, ретельно й гуртом. А щодо Малуші… Малуша поки що почекає. З місцем. З відкриттям. З фанфарами. Сюрпризи, як показує приклад із «двома каменями» в центрі міста, малинчани не дуже люблять.

Денис КРАВЕЦЬ.

Фото автора