Її працю держава оцінює як просту, некваліфіковану, тому «на руки» жінка отримує усього 3,5 тисячі гривень (!). Одначе щоранку вона добирається з «фабрики» до Центру розвитку дитини «Сонечко», аби уже о 7.45 відкрити двері групи, а потім цілий день годувати, мити, прибирати, витирати пил, застеляти, допомагати вихователю з малечею. Лише о 16.30 її робочий день завершується. І так цілий тиждень.

Про помічника вихователя нечасто згадують у його професійне свято — Всеукраїнський день дошкілля. Ми ж вирішили заповнити цей пробіл. Тому знайомтеся: Пономаренко Надія Дмитрівна, малинчанка, яка майже усе своє трудове життя віддала дітям. За фахом — «медсестра-вихователь», освіту отримала у столиці, закінчивши трирічні курси. Трудовий стаж — більше сорока років. Щоправда, у дошкіллі — з перервою, адже у 2000 році потрапила під скорочення, то ж знає, як то торгувати овочами-фруктами на ринку.

Ну а у «Сонечку» беззмінно працює помічником вихователя з 2005 року. Її робочий день розписаний, як то кажуть, по хвилинах: зранку — отримати на кухні сніданок, сервірувати столики, потім усе прибрати, помити; часто — допомогти вихователю на заняттях (інколи навіть зіграти якогось казкового героя), одягнути-роздягну-

ти малечу на та з прогулянки, встигнути навести чистоту у групі, спальні, туалеті, роздягальні… Усього й не перелічиш. І добре, коли дітвора — старша, з ясельними ж — набагато складніше. Когось треба забавити, когось — погодувати чи переодягти. А ще — допомогти навчитися елементарним навичкам самообслуговування. Дитячий садок — це, без перебільшення, важливий етап життя дітей, життя у колективі однолітків.

…Надія Дмитрівна працювала з дітьми різного віку. У групі, пригадує, інколи бувало дуже багато малюків. На кухню доводилося іти декілька разів, аби усе донести.

— Зараз мити посуд легше, — ділиться співрозмовниця. — Є тепла вода, встановлено бойлер на дві групи. А раніше ходили на кухню за гарячою водою…

Поки ми розмовляємо, вона одягає фартух, шапочку і ладнає разом із черговими полуденок. Потім усе це скидає і йде у спальню застеляти разом із дітьми ліжка, заодно навчаючи їх, як це правильно робити.

— Але ж, — дивуюся, — навіщо Ви скинули «форму»?

— Такі правила, — чую у відповідь. — У спальню не можна заходити в тому, в чому роздаєш страви. І для прибирання в туалетній кімнаті — інший спецодяг.

Роботу помічника неможливо уявити порізно від роботи самого вихователя. Бути з дошкільнятами — це працювати відразу «у дві пари рук». Довгий час Надія Дмитрівна трудиться у «Сонечку» разом із досвідченим авторитетним вихователем, справжнім професіоналом — Тамарою Іванівною Дідківською. І їх обох дуже люблять діти, поважають батьки. А це, погодьтеся, найвища оцінка їх роботи.

— Радіємо за своїх випускників, — ділиться Тамара Іванівна. — Вони інколи самі заходять, розповідають про шкільне життя.

— Зі мною часто вітаються батьки дітей, яких ми «випустили», — додає Надія Дмитрівна. — Буває, діти мене уже й не пам’ятають, а от батьки згадують. Приємно.

…Поза цим матеріалом залишилися кухарі, пралі, завгосп, музкерівник, методист, завідувачка дитсадком та ще багато інших людей. Кожен із них намагається, аби вашим дітям у садочках було добре та затишно. І всі вони відзначатимуть цієї неділі Всеукраїнський день дошкілля. Не забудьте ж їх привітати!