Поки увага пересічних містян прикута до місця встановлення гранітного «сюрприза» від влади, про який ми уже повідомляли і який, нагадаємо, «розкриють» до Дня Малина на місці пам’ятника Володимиру Леніну, і поки у центрі латають пішохідні доріжки та вирощують квіти, біля колишньої Дошки Пошани  скоро заколоситься лобода. Та й перед рекламними щитами – голо, жодної квітки, все висохло…

Ця ділянка належить одному відомому у Малині приватному  підприємцю, а от чиї бур’яни у тіньку біля маркету «Соборний» – питаннячко…Мо’, сортові, раз їх тримають-вирощують?

Увечері он засвітиться знак «пішохідний перехід» навпроти «Єви». Гарно, сучасно! Але то зверху. Знизу ж його обрамляє кущ тієї ж лободи. Це теж гарно?

Багато у центрі Малині такого «гарного», судячи по облупленим стінам та страшнуватому вигляду: і бувший кінотеатр, і колишня «Оранта» і криничка між «Приватбанком» та «білим домом», і приміщення, де колись  були крамничка «Леся» і «Panasonic».  Звісно, є у всього господарі. Різні. Але вочевидь, не дуже дбайливі. А ще добрі! Все можна у центрі…

Бо як пояснити постійний факт паркування на тротуарах легковиків просто напроти знаку «Зупинку заборонено»?

Отак і живемо ми — з прапором Євросоюзу на щоглі і з лободою  – під ногами, з уседозволеністю та байдужістю. Цікаво, якої ж висоти мають сягнути бур’яни, щоб їх таки помітили? І де розміщувати знаки, аби водії їх теж бачили?

Бо майбутній новий пам’ятник (як би він помпезним не був), навряд чи у цій ситуації додасть нам усім гордості та любові до Малина…