Остання сесія Гранітненської селищної ради виявилась дуже «гарячою» і нервовою. Наріжним каменем для депутатів і селищного голови Миколи Курси стало питання про перейменування вулиці Чехова на честь випускника Гранітненської школи, жителя селища, учасника АТО, котрий загинув  2 жовтня 2018 року від кулі снайпера, Олексія Влодарського.

Відповідне клопотання селищній раді було подане заздалегідь волонтером Тетяною Левковою й зібрало понад 200 підписів жителів селища, котрі підтримали цю ініціативу. Лист-клопотання надав і Малинський райвійськкомат… Та не так сталось, як гадалось.

На сесії були присутні 11 із 14 депутатів ради. Підтримали ідею перейменування вулиці шестеро з присутніх. Проти проголосували четверо, в числі яких і селищний голова М.І. Курса. Таким чином рішення прийняте не було — для цього не вистачило двох голосів.

У ромові з журналістом «Соборної площі» Тетяна Левкова сказала:

— Здивувала, м’яко кажучи, позиція селищного голови. Перейменування вулиці на честь Олексія Влодарського — найкраща можливість віддати шану земляку-сироті, подякувати за пожертвуване життя заради миру в Україні. Невже депутати й голова не розуміють, що такі як Олексій, є прикладом для наступних поколінь, які мають знати, якою ціною дається нам наша незалежність?.. До останнього я сподівалась, що здоровий глузд селищного голови переможе, та марно. Спекотно було не тільки на вулиці, градус емоцій зашкалював і з такого б, здавалося, простого питання. Як можна так цинічно говорити про біографію Олексія, вишукувати в ній темні плями? Миколо Івановичу, невже ви настільки ідеальний, що можете судити про інших? Ваше життя є прикладом для інших? За перейменування вулиці за Олексія підписалося 217 чоловік, і це не враховуючи його побратимів, які зараз там, на війні,  прикривають вашу дупу! А скільки голосів зібрали ви, коли вас обирали в черговий раз? Ви гадаєте, що отак можете все «рєшать», бо у вас є право — крісло?! І це питання не тільки до «царька», а і до депутатів, які проголосували «проти»…

— Льоша, — продовжила Тетяна, — любив своє селище, але не було йому місця тут, у Гранітному. Він любив життя, грав на гітарі, співав. Але його чомусь ніби витискали звідси… Вороги не лише на Сході, вони і вдома… Скіфу (позивний Олексія — прим. Ред.) вже байдуже, Скіфу вже не болить. Але болить тепер нам. Усі, хто зібрався на цій сесії підтримати пам’ять про Олексія, не очікували такого фіналу. Всі були шоковані рішенням місцевих «слуг народу». Один із присутніх після цього викрикнув: «А чи спокійно ви будете сьогодні спати?..»

Соцмережі після такого рішення гранітненських депутатів просто вибухнули: «Ганьба!» й відповідними коментарями.

Сестра покійного воїна Ольга Кагарлицька так прокоментувала це рішення:

— Завжди намагалась уникати конфліктів та конфліктних ситуацій, але тут стоїть питання рубом. Наша родина скромна, не повна, без батьків, тому ставати на ноги нам було дуже непросто, коли нема кому за тебе заступитись… Ось і тут… Думаю, якби, не доведи Господи, йшлося про сина якогось впливового «папіка», то це питання вирішили б дуже швидко й до подібного абсурду не дійшло. Краще б я підтримувала перейменування вулиці на честь когось іншого, а мій брат залишився живим!.. Зрештою, орден «За мужність» будь-кому не вручають…

Зі сльозами на очах після сесії й цілий тиждень опісля — тітка покійного Олексія Ольга Дудар:

— Мені, як родичці Льоші, соромно щось випрошувати, вимагати. Єдине, що можу сказати: після такого повороту подій дуже соромно за нашу владу і депутатів. Хлопці, котрі ішли на Схід виконувати свій громадянський обов’язок, не чекали за свій подвиг ні нагород, ні відкриття меморіальних дошок. Це треба сьогодні не їм, хто віддав своє життя на самому злеті, це потрібно нам, живим…

Гранітненський селищний голова Микола Курса так прокоментував ситуацію, що склалась:

— Я не проти Олексія Влодарського, як людини, патріота, земляка. Чому проголосував «проти»? Бо вважаю, що так не можна, є ж якісь правила й порядок. Одній людині приділяти стільки уваги вважаю не доцільно й занадто багато. Нас не зрозуміють люди. Вже ж є дві меморіальні дошки в селищі Олеіксію — на будинку, де жив, і школі. Тепер хочуть ще вулицю, а завтра ще щось придумають… Кожного місяця щось відкривати чи перейменовувати — так не можна. Вважаю, це забагато і це моя принципова позиція.

Тим часом, увечері минулої неділі на асфальті поблизу селищної ради в Гранітному з’явився надпис: «Сепари при владі».

Богдан ЛІСОВСЬКИЙ.