Червневе сонце пекло до млості. А в затінку під розлогими старими акаціями, що поволі простягли свої обважнілі віти додолу та стрункими білокорими берізками, на розкішному подвір’ї майже в самому кінці Ремянівки, що в Пиріжках, проживає 79-річний пенсіонер, ветеран Військово-Морських сил колишнього СРСР, мічман Василь Миколайович Тарасенко.

Коли завітав до його подвір’я, дідусь збирався йти заготовляти сіно, а до того повернувся з городу. Роботи ж у селі вистачає…

Познайомились. Розговорились про життя-буття.

—Дев’ять років тому поховав дружину, —  мовив чоловік. — Відтоді й сумую, хоча потрібно якось жити далі.

— Розкажіть трішки про себе. В сільраді сказали, що Ви справжня «легенда» флоту?..

— Та яка з мене легенда (посміхається), хоча так, я — колишній моряк. 30 років прослужив у Північному флоті. Довелось служити на бойових кораблях, човні «Проект 641» і інших. Пройшов уздовж і впоперек Середземне та Баренцеве моря, займав охоронну та бойові позиції порту Гібралтар, розташованого на півдні Піренейського півострова (Іспанія). Тоді часто доводилось по півдоби серед темно-голубої морської гладі чекати на поштовий літак, який доставляв екіпажу (від 80 до 200 чоловік) їжу, листи, газети, теплий одяг тощо. Бувало, пошту привозили аж через декілька місяців…

— Чув, трапився з вами не дуже веселий випадок, коли під час плавання ваше судно протаранив англійський танкер?

— Було таке. Тоді у всіх нас, а на борту перебувало 86 членів екіпажу, кров у жилах похолола —  13 метрів легкого корпусу нашого човна пошкодив англійський військовий танкер… А які були жахливі побутові умови в цих морських походах! Про них взагалі не хочеться згадувати. Я лишень пам’ятаю, що постійно хотілось прісної води і звичайної їжі, а не штучних заморожених напівфабрикатів.

— А що відчували, коли пропливали Біскайську затоку?

— Під час плавання Біскайською затокою (частина Атлантичного океану на півночі від Іспанії та на заході від Франції), котра на увесь світ відома великими штормами та негодою, дехто з хлопців лежав пластом на палубі, тримаючись, за що тільки можна. Всі боялись загинути під час невимовного шторму на чужій землі. Бували ми також і поблизу міста-легенди — Александрії, що в Єгипті, на далекому сході Росії — острові Сахалін, стояли й у порту Саїд. За 30 років служби довелось побувати у портах багатьох країн світу…

— Та й син ваш, чув, також моряк?

— Син Роман, справді моряк. Він закінчив Ленінградське мореходне училище. Побував уже в більш як 50 країнах світу: Індії, Японії, Аргентині, Бразилії, США… Додому приїжджає рідко, бо йде в море на півроку і більше.

— А як потрапили до Пиріжок, знаю ж, мали житло неподалік столиці?

— Я мав квартиру в Ірпені Київської області, але в Пиріжках жила моя мама Мотря Сидорівна, котру потрібно було доглядати… Зараз проживаю у батьківській хаті. Обробляю чималий город, де вирощую картоплю, цибулю, моркву тощо. На прожиття, словом,  вистачає.

— Раніше на Ремянівці проживало більше людей…

— Так. А зараз серце кров’ю обливається, коли іду в центр села до магазину. Поки доберуся, пригадаю, хто і де колись жив, а зараз тут стоять пустки, будинки столичних дачників. А деякі помешкання «потопають» у бур’янах і заростях. Шкода, що так усе в житті трапляється. Колись і колгосп який був у нас, і робота людям була, а зараз немає нічого. А скільки дітей бігало вулицями… Тому й живемо так — молодь виїжджає у столицю чи за кордон, а літні люди залишаються доживати віку в селі…

— Чим займаєтесь у вільний від роботи час?

— Люблю читати періодику, художню, пригодницьку літературу. Нещодавно прочитав цікаву книгу «Реквієм каравана RQ17» про те, як американські кораблі надавали допомогу Ісландії — моє «морське» минуле мене продовжує й надалі захоплювати… Цікавлюся і політикою в Україні. Дуже мрію, щоб, нарешті, настав мир і спокій, щоб наші діти не гинули безневинно на сході нашої країни. Для цього потрібно небагато: щоб наші політики знайшли нарешті компроміс у вирішенні цього наболілого питання, і все.

Богдан ЛІСОВСЬКИЙ.

Фото автора.

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

Будь ласка, залиште комантар
Будь ласка, введіть своє ім’я тут

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.