У ці травневі дні сотні людей по всій країні ідуть на цвинтарі, щоб пом’янути рідних, котрі відійшли у засвіти. Минулих вихідних було доволі велелюдно й на кладовищах Малина та району, де відбувались поминальні дні.

Усе б, здається, нічого, але гіркоти та нервів цього дня малинчанам та гостям міста добряче додали декілька невеселих моментів. По-перше, добряче дошкуляли шустрі й дуже нахабні роми. Вони прожогом «виловлювали» нових «клієнтів», котрі приносили на могилки рідних солодощі, крашанки, інші наїдки й напої…

Один із чоловіків, побачивши знайому, жартома сказав:

— Принесла циганам данину?

— А що ми зробимо, традиції ж ніхто ще не відміняв, — відповіла стиха літня жінка.

— Не встигла я покласти на могилу принесені з дому гостинці, — обурювалась  і  колишня вчителька Малинської школи №6 Галина Островська, котра прийшла на гробки до свого чоловіка, — як наді мною каменем стала молода циганка й почала «їсти» мене очима й прориватися до могили, щоб забрати принесене. На мої зауваження, мовляв, нехай хай хоч трішки ще полежить, проворна жінка дорікнула, щоб я не вчила її жити, а наостанок ще й попросила в мене гроші на дорогу!..

З цього приводу в соцмережах розгорнулася справжня дискусія. Одні звинувачували в бездіяльності правоохоронців та громадську «Міську варту», що не змогли дати відсіч нахабним ромам. Інші захищали останніх — мовляв, принесені покійним гостинці якраз і мають забирати нужденні, це краще, аніж наїдки стануть здобиччю бродячих собак та птахів. Були й прихильники того, щоб узагалі відмовитись від цієї давньої традиції — нести їжу на кладовища, як, приміром, це зробили на Західній Україні…

З цього приводу висловилась і заступник директора Малинського профтехліцею Лариса Костюченко:

«Так, сьогодні не встигли відійти від могил близьких рідні люди, як вже відразу підбігали й «змітали» все… воно й потрібно, щоб забирали ті солодкі речі та крашанки бідні чи діти, але це було схоже на справжнє нашестя й невимовну наглість. Думаю, що можна було б прийти цим людям після обіду, коли родичі підуть вже з цвинтарів…»

Ще один малинчанин Віктор Власюк так прокоментував циганський візит на кладовища:

«Мова не йде про цукерки, страшно, що ці діти ніколи не будуть вчитися працювати, і тим більше, захищати Україну від ворогів. Вони поруч із нашими дітьми, тільки те й будуть робити, що красти та вбивати, ось що турбує найбільше. Можливо, нам дійсно слід змінювати звичаї і традиції і перестати їх підгодовувати, а кошти витрачати, скажімо, на допомогу хворим людям».

Завуч ЗОШ №2 Надія Коваль також не змогла обійти це питання:

«У нас (Надія Віталіївна родом із Західної України — прим. авт.) під час таких днів люди спочатку йдуть до церкви, де освячують коливо. На кладовище не несуть нічого з їжі, тим паче не влаштовують ніяких застіль. Просто відвідують могили, моляться, кладуть живі квіти. А для приїжджих родичів поминальний обід влаштовують вдома. Вважаю, що варто б переглянути вже нарешті наші звичаї, адже, скажімо, до 60-х років ніхто й не ніс нічого на кладовище з їжі. Люди йшли на цвинтар просто зі свічками, квітами й молитвою…»

Ще одна малинчанка, Марина Савченко, написала: «Щороку псується настрій від зустрічі з набігами таких непроханих «гостей» на цвинтарі!»

Тим часом, гурт дорослих циганів та їхніх малолітніх дітей минулої неділі бачили й на залізничному вокзалі, де вони, обставившись 20-30 мішками наїдків, чекали на електричку до Коростеня о 17.50. Бачили, і як дехто з них рискав поблизу машин біля кладовища у надії, що хтось із водіїв у метушні та клопотах забуде закрити двері чи вікно… А голосисті діти-циганчуки гучно кричали, тримаючи в брудних руках пакети, до яких просили у перехожих кидати гроші…

Та не лише до невихованих ромів чарка пилася. Одна з жіночок, котра чекала на автобус після відвідин могил рідних, аж «закипала» від злості:

— Нехай злодіїв, що позбиткувались над могилою батьків, видовбавши звідти цінний метал, покарає Бог, як і тих, хто його приймає. Невже для людей вже немає нічого святого, невже не бояться ні гріха, ні відповідальності? Раніше з цим було якось серйозніше, карали, була якась мораль… І чому за такими пунктами металобрухту, яких розвелося в Малині чимало, не слідкують правоохоронці?

А ще вражав менталітет і «вихованість» наших людей, котрі у присутності дітей влаштовують прямо на кладовищі гучні посиденьки зі спиртним, що ллється рікою, й часто перетворюються у банальну п’янку. Священики категорично не радять поминати на кладовищі, але наші люди цього, вочевидь, сприймати й слухати не хочуть… А шкода, бо ж і з цього також починаються наші культура, виховання, менталітет…

Богдан ЛІСОВСЬКИЙ.

Фото з соцмереж.