Водії шкільних автобусів, звичайно, мають інші місця. Проте іноді і їм можна посидіти, як пасажирам

Осінні світанки вже темні й холодні. Але навіть у мороку на площі за міським парком видніється гурт яскраво-жовтих автобусів із написами на кожному «Шкільний». Автопарк машин, які здійснюють підвезення вчителів та школярів до сільських шкіл Малинщини, о пів на сьому вишикувався на ранкову «перекличку» (а це … нових автобусів і кілька старіших — «маршруток»). Водії спілкуються між собою. Дехто вже в дорозі до школи. За десять хвилин вирушить і решта за своїми маршрутами… Як і головний водій, механік тобто, Володимир Михайлович Дмитренко, що у переддень професійного свята автомобіліста і дорожника розповідає про звичні будні.

—Вісім маршрутів: Луки, Горинь, Ворсівка, Малинівка, Морозівка, Українка, Гранітне, Скурати. А Головки, Діброву і Будо-Вороб’ї — теж обслуговують наші машини, але вони базуються безпосередньо в школах.

— Скільки пробігає, для прикладу, ваш автобус?

— Мій маршрут — це 164 кілометри. Майже такий за протяжністю у колеги, що прямує в Скурати. Та і всі решта — більше сотні пробігають щодня.

— Отже, робота чимось схожа на роботу водія міжміських маршрутів?

— Так і є! Адже всі наші водії працювали раніше в міському автопарку.

— А якщо попроситься з вулиці людина з навичками водія?..

— Ні, таку не візьмемо. Тому, що для прийому на роботу сюди потрібно не менше трьох років стажу водіння пасажирського автобуса. Та і чи попроситься хто?

— Звернула увагу, що всі водії передпенсійного або пенсійного віку.

— Правильно помітили. Зарплата у нас мінімальна. А відповідальність — максимальна.

— То водії тут більше, виходить, працюють за ідею чи з милосердя, а не за гроші?

— Мабуть, не треба наголошувати, яка то відповідальність — возити дітей.

— Чи доводилося потрапляти у проблемні ситуації? Адже це дорога!

— Взимку, наприклад, проблема — це переметені дороги. Чищена чи нечищена вона, а їхати треба. Колію собі, зазвичай, прокладаємо першими. Часто-густо з лопатою доводиться вправлятися. Якщо не кожного дня, то через день я доповідаю про все це начальнику відділу освіти: там не про грейдеровано, там ями… Звичайно, він ніколи не буває байдужим до цієї інформації, і передає її керівництву…

— Проте, мабуть, не все і від нього залежить?

— Мабуть. То ж ми, ні на що не зважаючи, виконуємо те, що залежить від нас. Від нашої дисципліни і відповідальності залежить вчасно розпочатий і завершений навчальний процес. А ми підвести не можемо.

Cиві чоловіки зібралися гуртом для спільної фотографії в салоні автобуса, що обслуговує Володимир Дмитренко. Усі вони тривожаться думкою, чи буде згодом їх, немолодих уже, ким замінити? У кожного з них стаж пасажирських перевезень — по кілька десятиліть. А де взяти таких же відповідальних і навчених? І на таку мізерну зарплату? Їх тримає колишній вишкіл і звичайне людське розуміння ситуації. Їх професія благородна і потрібна.

Та досить про сумне і прикре. Краще привітаймо їх із тим, що вони мають любов до дітей та вчителів і лишаються взірцем у водійській професії та професійній відповідальності.

Ірина КРИМСЬКА.