Триває ремонт районного Будинку культури. Барельєфи зняли і склали на купу зі сміттям.Що далі?

Днями зникли барельєфи на фасаді Малинського РБК, який переживає тотальне оновлення зовні і всередині. Місце, де були скульптурні елементи, прозирає чолом з ніби поголеними бровами. Якщо банально на рівні рефлексій. А якщо без емоцій, то намагаєшся відігнати поспіхом набіглі образи на чиєсь варварство і знайти раціональне пояснення: чому зникли барельєфи?

Гадаю, пояснення буде почуте від посадовців, які курирують перетікання капітального ремонту однієї з найстарших будівель Малина. І перш ніж додати до матеріалу їх коментар, розглянімо статус будівлі. Бо якби не цей статус, то не виникали б і тривоги.

СТАТУС

Будинок культури, який належить громаді району, наступного року святкуватиме своє 90-річчя. Його віднесено до пам’яток архітектури місцевого значення. Іншими словами, цитуючи закон України «Про охорону об’єктів культурної спадщини», наш районний Будинок культури є «об’єктом незалежно від стану збереженості, що донесли до нашого часу цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду і зберегли свою автентичність».

Будівля РБК справді зберегла свою автентичність, переживши другу світову і косметичні ремонти за свій поважний вік. Треба віддати належне часові і людям, загальний вигляд, цілісність образу і специфіка оздоблення за 90 років були збережені.

У згаданому законі прописано всі аспекти забезпечення збереження об’єкту, якщо він набув статусу пам’ятки. Від державного реєстру та обліку серед інших статусних об’єктів нерухомості до комплексу дій з охорони його. А саме (за текстом закону): «система правових, організаційних, фінансових, матеріально-технічних, містобудівних, інформаційних та інших заходів з обліку (виявлення, наукове вивчення, класифікація, державна реєстрація), запобігання руйнуванню або заподіянню шкоди, забезпечення захисту, збереження, утримання, відповідного використання, консервації, реставрації, ремонту, реабілітації, пристосування та музеєфікації об’єктів культурної спадщини».

ЩО ІЗ ТРЬОХ «Р»?

Навмисне надала такий скрупульозний перелік заходів забезпечення збереження об’єкту, щоб наблизитися до аналізу термінів, якими названо те, що зараз відбувається в і навколо будівлі.

То що ж відбувається? Ремонт, реставрація, реконструкція?

Той факт, що зараз робиться все можливе для «запобігання руйнуванню» — незаперечний. Руйнування було абсолютно очевидним. Тому «Нарешті!» казав кожен, хто дізнався про ініціативи районної влади (читай — громади), початок проектних, а потім ремонтних робіт. Отже початок такого грандіозного зусилля має тільки радувати.

Радував би. Якби не певні сумніви. Щоб їх укріпити чи розвіяти, звернімося до відкритої інформації щодо процесу і, знову, до закону.

Офіційна інформація публікувалася як у місцевих, так і в обласних ЗМІ.

«У Малині триває масштабна реконструкція районного будинку культури за кошти ДФРР у співфінансуванні з місцевим бюджетом. Зміни торкнуться усіх частин будівлі як зовні, так і всередині. Крім того, буде нова сцена та меблі в глядацькій залі. Ремонтні роботи розпочали з демонтажу старої покрівлі та утеплення фасаду». Це пише zt-news. Вживаються два терміни: реконструкція, ремонтні роботи, описуючи які читач дізнається, чого очікувати комплексу запланованих заходів.

Не менш важлива й наступна цитата публікації: «Будівля закладу культури збудована у кінці 20-х років минулого століття, у 1966 році отримала статус пам’ятки архітектури місцевого значення. На даний час заміни та оновлення потребує майже все — покрівля, електрика, оздоблення, система опалення, меблі тощо».

Висловлене підтверджує сказане мною вище щодо статусу будівлі. Але тут ще й деталізується, ЩО саме буде відремонтовано-відрес-тавровано. Слова «оздоблення», «зовні» (отже, і барельєф фасаду?) і «всередині» (а навколо сцени теж ексклюзивне барельєфне ретро-оздоблен-ня!) дозволяють вважати, що ремонт, реставрація чи реконструкція таки поширені і на барельєфи. А ще згадалася авторська мозаїка у вестибюлі. З нею як вчинити?

У цій же публікації є посилання на фотокопії проектної документації, де зображено, як виглядатиме РБК за рік, після завершення робіт. І на тому малюнку, переконайтеся самі, барельєф як зовнішнє оздоблення є, і він тотожний колишньому.

Ось таким має стати Будинок культури після реконструкції

АВТЕНТИКА ЧИ ЕРЗАЦ?

То чому я підняла шум? Адже барельєф таки буде! Але ж його, справжнього, родимого, зараз немає!

Отже, його розбили і замінять на точнісіньку копію? Але ж то точно не реконструкція!

Можливо, його обережно від’єднали і перемістили в студію скульптора, який надасть старим опуклостям і западинкам їх первісного вигляду, не позбавивши заслужено прожитого віку і цінності пам’ятки?

Що про це сказано у розумних джерелах?

«Житомир-Тудей», переказуючи на початку серпня поточного року новини прес-центру ОДА, також вживає то «ремонтні роботи», то «реконструкція».

Голова ОДА на початку року, під час візиту до Малина, відвідав об’єкт і називав запланований процес дієсловом «відновити».

У реєстраційній картці програми і самого проекту написано «Капітальний ремонт районного будинку культури». У тендерній документації Департаменту регіонального розвитку ЖОДА також йдеться про капітальний ремонт.

У технічному завданні йдеться про будівельні роботи, демонтаж, внутрішнє опорядження, зовнішнє оздоблення, водогін і каналізацію, електромережу, опалення і тепловузол, вентиляцію, сигналізаці, монтаж і встановлення меблів та обладнання, монтаж сценічного і звукового та світлового обладнання, благоустрій території.

Ось я переглянула прискіпливо 50 сторінок техзавдання і не знайшла жодного разу слова «реставрація».

Гаразд, іще раз зазирнімо в реєстраційну картку, яка узагальнює наміри змін-оновлень РБК, продиктовані кращими помислами усіх, хто так чи інакше користується РБК, працює у ньому чи проводить там творчість та іншу корисну для громади діяльність.

Цитую: «Мета проекту полягає в забезпеченні надання закладом якісних культурних послуг населенню, приверненню уваги громадськості до проблем молоді та всіх мешканців міста Малина та Малинського району, їх творчої активності в поліпшенні матеріально-технічної бази районного будинку культури, розширення мережі гурткової роботи, створення історико-етнографічного музею Малинського району, що дасть можливість раціонально використовувати вільний час у плані подальшого вдосконалення художньо-естетичного виховання молоді, а також формування партнерства влади і громади» і «удосконалення системи культурно-дозвіллєвої сфери та впровадження нових форм діяльності закладу культури, з метою розширення переліку культурних послуг; підвищення рівня якості матеріально-технічної бази; забезпечення комфортного перебування працюючих осіб та відвідувачів. Головним завданням проекту є капітальний ремонт Малинського районного будинку культури».

РБК ВМЕР. ХАЙ ЖИВЕ РБК!

Отже, як не крути, але ускрізь йдеться лише про ремонт, нехай навіть капітальний. Такий капітальний, що це, по суті, виникає новісінька споруда на основі старих стін та фундаменту. Там буде все комфортно і осучаснено, будуть туалети і кав’ярня, музей і тех-оснащення за останніми вимогами часу. Ура! Практично нова будівля буде запропонована громаді! Чого ж я скиглю?

Бо ніякої реставрації немає. Відсутнє належне ставлення до особливостей, які і роблять цю будівлю особливою! Які і роблять цей об’єкт пам’яткою культури, нехай і місцевого значення!

Тому ще раз повертаємося до термінів, які пропонує закон щодо пам’яток культури: «Ремонт — сукупність проектних, вишукувальних і виробничих робіт, спрямованих на покращення технічного стану та підтримання в експлуатаційному стані об’єкта культурної спадщини без зміни властивостей, які є предметом охорони об’єкта культурної спадщини». Чули? Без змін!

А коли поглянути в термін «реставрація», то стане зрозумілим, що тому її і немає в жодному із офіційних паперів й у технічній документації, бо ніхто не збирався виокремлювати унікальні витвори як об’єкти реставрації: барельєф зовнішній фасадний та внутрішній, який обрамлює сцену, й заодно — унікальну авторську мозаїку в холі РБК.

Хай же це все ж звучить не як звинувачення, а як принципове запитання (до посадовців) представників громади, які сповідують спадкову гідність і пристрасну любов до мистецтва й архітектури, старовинні об’єкти якої (у сусідстві з експансивними МАФами й безликою архітектурою доби) передані нам нашими батьками для бережливого використання.

 

Коментарів до публікації

очікує разом з громадою

Ірина КРИМСЬКА.