«Оце, б**ха, подарунок відхватили від мерії, мені б так: купить баньку за півляма, а продать за п’ять…» — почув таке від знайомого на автобусній зупинці, але не зрозумів його «чорного гумору».

«Дійшло» до мене на другий день — коли на сайті продажу нерухомості «dom.ria» випадково натрапив на оголошення про «продаж приміщення вільного призначення на вулиці Б. Хмельницького, 17, у Малині». Дійсно, там красувалась ціна продажу двоповерхової споруди колишнього банно-прального комбінату площею 2500 м2 (далі — БАНЯ) — за 4 774 536 гривень.

Знайомий тоді мені ще довго розказував «політику партії». І про те, що початкову ціну продавець Татьяна (це ім’я значиться на сайті продажу — прим. ред.) ставила 5 мільйонів, тепер трохи скинула, можливо, щоб швидше продати. Пояснював про курс долара у 2012-му і тепер, і про мінімальні зарплати, та суть його злої іронії була в тому, що — чому і як пан Бурляй отримав такий подарунок від мерії Малина, і тепер хоче на ньому конкретно розбагатіти. І йому це вдасться, упевнений мій товариш…

Баню продали за «схемою» мерії?

Тема «бані», як звикли малинчани в побутових розмовах називати тепер уже колишній банно-пральний комбінат у мікрорайоні паперової фабрики, час від часу випливає на гребені популярності. Причин на те є багато, найперша з них — продаж банно-прального комбінату підприємцю Олегу Бурляю ще в далекому тепер 2012-му році.

До 2012-го року банно-пральний стояв, так би мовити, завмерлим об’єктом комунальної власності усієї громади Малина, аж поки комусь у мерії не спало на думку продати його на благо громади. Ну, щоб не сталось із банно-пральним те, що сталось, скажімо, із приміщенням вечірньої школи.

З огляду на вище сказане, то був чудовий намір міської влади. А при владі тоді міським головою був кращий представник Партії Регіонів Сергій Стельмах, а секретарем міської ради — кращий представник Народного Фронту (Яценюка) Олексій Шостак.

Готувало об’єкт комунальної власності до продажу управління ЖКГ виконкому міської ради на чолі з начальником Віталієм Семенюком.

Юристом у міській раді працював Олександр Орлов (звичайно, тут ми не хочемо применшити чесноти юриста за фахом — Олексія Шостака, який, будучи на той час секретарем міської ради, при кожній нагоді, нагадував малинчанам, що він має юридичну освіту і досвід, і завжди використовує це в роботі, — прим. ред.).

Журналісти «СП» взяли коментар саме у Олександра Орлова не з упередженості погляду, а саме тому, що пан Орлов, як помічник депутата міської ради Ірини Дмуховської, першим порушив питання законності продажу БАНІ, написавши відповідне звернення у прокуратуру.

Подаємо його коментар в оригіналі:

— На той час, у 2012-му році, в мерії діяли такі схеми, що матеріали стосовно продажу комунального майна проходили скритно і швидко, юридичний відділ, де я працював, задіяним не був, усе оформлялось в управлінні ЖКГ. Я, як юрист міської ради, навіть не знав про конкурс з продажу, на який було виставлено приміщення БАНІ. Головними «консультантами» мера Стельмаха були Шостак і Семенюк.

На мій погляд, договір купівлі-продажу банно-прального комбінату був складений на користь покупця, в нашому випадку — Олега Бурляя. Я це бачив, і радив розірвати той договір…

Спочатку заплати, тоді — володій…

Утім, договір купівлі-продажу банно-прального комбінату цікавив не лише юриста Орлова, а й місцеву прокуратуру. Вивчивши умови його, Малинська прокуратура знайшла дивну невідповідність — БАНЯ переходила у власність ФОП Бурляя одразу після підписання договору купівлі-продажу, а не після повної сплати за об’єкт. Дивно, чи не так? Ще й півсуми не сплатив, а вже маєш власність… Про плату за БАНЮ поговоримо, проте, нижче.

Отже, Малинська місцева прокуратура направила Подання до Малинської міської ради — про приведення у відповідність до чинного законодавства договору купівлі-продажу банно-прального комбінату. Це було у 2013-му році.

Зважаючи на юридичну обізнаність Олексія Шостака, треба віддати йому належне: хто ж іще, як не він, одразу зрозумів, що треба виправляти помилку, щоб наслідком не стало розірвання договору купівлі-продажу? І — ось вам результат подання прокуратури: Малинська міська рада внесла зміни до договору в частині переходу права власності, вказавши, що покупець (тобто ФОП Бурляй) стане власником об’єкта продажу (тобто БАНІ), після того, як повністю сплатить суму за майно.

Усе-таки кафе чи баня?

Таким чином, мерія прокуратуру задовольнила: БАНЯ залишилась за містом де-юре та за ФОП Бурляй де-факто, і — життя триває. А як же, власне, тривало життя в тій нашій (чи вже не нашій) БАНІ? А чого там тільки не було! І реконструкція була, і пожежа була, і квартира була, і кафе було, тільки от бані — не було.

Щоб описати ситуацію в деталях, доведеться звернутись до «сарафанного радіо», як часто ми називаємо відверті вислови обізнаних малинчан, які знають суть питання, але хочуть залишатись інкогніто.

Так, дійсно, взявши справу в свої руки, у БАНІ нові власники почали реконструкцію. Це не було якимось капітальним оновленням об’єкта, а, як казали завсігдатаї закладу, так — драпіровка недоліків, щоб дешево й сердито. Можливо, у кімнатах БАНІ, які переоблаштували під квартиру, і було зроблено капітальний ремонт, але ж хто там був? Про це можна судити лише з фотознімків з того ж таки сайту продажів, на якому виставлена БАНЯ: там красиві фото квартири з чудовими біде і мідними кранами тощо.

Потім була із БАНІ сумна звістка — там сталась пожежа. І… саме в тих приміщеннях, де мала функціонувати баня. Як не дивно, але акту про пожежу нема: пожежних не викликали, а все загасили самостійно. Так згоріла баня у БАНІ, не лишивши ні доказів, ні майна, щоб попаритись у буквальному сенсі. А в переносному — новим власникам уже не треба було паритись про функціональне збереження профілю об’єкта. Адже в договорі купівлі-продажу йшлося, що БАНЯ мала зберігати своє головне функціональне призначення — бути, власне, банею.

Але відтоді це стало просто кафе  Рояль» — ні, не просто кафе, а елітний заклад, де, за регулярною інформацією із соцмереж, полюбляв відпочивати на повну котушку очільник міста. Звичайно, елітний гість додавав популярності закладу, який малинчани, незрозуміло чому, особливо не балували своєю увагою.

Більше того, в народі БАНЮ, чи то пак кафе «Рояль» стали прозивати гадючником, де ніколи не було порядку, і в доказ знову ж таки в соцмережах викладали відповідні фотознімки з антирекламою.

Так рік за роком минали будні «Роялю» та його елітних відвідувачів.

Баню арештували, та назад не забрали

«Перші дзвіночки» продзвеніли власникам БАНІ на початку 2017 року, коли за неї знову взялась Малинська прокуратура — за відповідним зверненням Олександра Орлова.

Оскільки мав місце факт, що за об’єкт комунальної власності кошти, в порушення вказаних у договорі термінів, так і не сплачені в повному обсязі, справу було внесено в ЄРДР, і 6 лютого 2017 року порушено кримінальне провадження — за фактом, цитуємо, «…зловживань посадовими особами при приватизації та відчуженні власності територіальної громади міста — нерухомого майна — банно-прального комбінату на вулиці Б. Хмельницького, 17…».

21 березня 2017 року, за ухвалою суду, на об’єкт нерухомого майна — банно-пральний комбінат — накладено арешт.

Отже, маємо неприємний факт — по БАНІ відкрито кримінальне провадження та накладено арешт на майно.

Після цього Коростишівська місцева прокуратура на адресу Малинської міської ради написала звернення — щодо розірвання договору купівлі-продажу банно-прального комбінату, розташованого за адресою: вул. Богдана Хмельницького,17. Звернення розглядали в профільних депутатських комісіях.

А на сесію міської ради, що відбулась в травні 2017 року, прийшов прокурор Малинської прокуратури Тарас Пургін, аби особисто виступити перед депутатами і всіма присутніми — на захист інтересів громади Малина, щоб міська рада розірвала договір купівлі-продажу з ФОП Бурляй і таки повернула громаді майно — БАНЮ.

Але, як не дивно, міський голова Олексій Шостак у цьому випадку виступив чомусь не на боці громади, а відстоював і відверто любіював інтереси ФОП Бурляя. От чи не дивно?

На підтвердження — деякі цитати з 35-ї сесії міської ради:

«Ви з якої планети приїхали?.. — з таким запитанням у залі перед присутніми звернувся міський голова Олексій Шостак до прокурора Коростишівської місцевої прокуратури Тараса Пургіна.

У відповідь почув від прокурора: «Я саме з тієї, що треба планети…»

Так у сесійній залі почалось обговорення одного з питань порядку денного — «Про розгляд звернення Коростишівської місцевої прокуратури щодо розірвання договору купівлі-продажу банно-прального комбінату, розташованого за адресою, вул. Б. Хмельницького, 17.

Малинський прокурор Тарас Пургін із трибуни зачитав присутнім звернення.

Далі міський голова почав парирувати, стосовно банно-прального, що договори в односторонньому порядку не розриваються, і він, як юрист, це знає краще за всіх.

Голова комісії із законності депутат Василь Федоренко був у своїй позиції рішучим: розірвати договори, а майно повернути громаді, хоча б для того, щоб виставити на продаж його ще раз. Зауважив також Федоренко, що управління ЖКГ виконкому Малинської міської ради уже час притягувати до кримінальної відповідальності за те, що не дбає про майно громади.

Представник покупця Олег Бурляй повідомив, що за саме приміщення банно-прального комбінату кошти сплатив уже в повному обсязі. Однак лишаються непроплаченими пеня та інші штрафні санкції. Пояснив, що банно-пральний комбінат змінив своє основне призначення (перестав бути банею) через великі збитки: у баню ходили кілька чоловік, а підтримувати температурний режим треба було постійно, на що витрачалось багато електроенергії тощо. Тому баня не працює.

Прокурор Тарас Пургін зауважив, що питання важливе, адже мова іде про майно громади, а не чиєїсь чи комунальної власності, адже ні орендної плати, ні іншої покупці, які порушили умови договору купівлі-продажу, не платили. Також прокурор сказав, що приміщення банно-прального комбінату продали за копійки, але воно коштує мільйони гривень. Саме тому прокуратура готова виступити на захисті майна громади Малина, для цього треба лише згода депутатів.

Депутати не погодились, і рішення по прокурорському зверненню не було прийняте позитивно».

Отже, головний в цій історії висновок: завдяки нашим міським депутатам на чолі із мером сьогодні приватний підприємець виставив на продаж арештоване майно, як власне, яке ще торік ми могли повернути у власність громади. Робіть висновки, шановні малинчани.

Розстрочка — на три рочки

Але це голосування на сесії — ще не всі крапки над «і» в історії банно-прального комбінату. Є деякі нюанси, які обминути неможливо.

По перше, вартість БАНІ — ціна, за якою її продали підприємцю. У договорі купівлі-продажу вказано, що вартість об’єкта оцінки затверджена міським головою. На момент продажу, станом на липень 2012-го, вартість продажу становила 560 тисяч гривень.

Далі — більше: унікальний випадок в історії продажу комунального майна: БАНЮ міська рада продала в розстрочку!

У договорі купівлі-продажу вказано так:

«Розрахунок за проданий об’єкт на підставі рішення виконкому від 5 червня 2012 року про встановлення терміну розстрочки платежу здійснюється наступним чином: перший внесок не менший ніж 150 000 гривень вноситься не пізніше 1 грудня 2012 року, наступні платежі розстрочити на три поточні роки рівними частинами з урахуванням індексу інфляції з правом дострокового виконання зобов’язання».

Чудово юридично виписаний договір — якщо про внесок першого платежу вказана конкретна дата, то про «три поточні роки розстрочки» — жодної дати. І саме цей момент став причиною зустрічного судового позову ФОП Бурляя до Малинської міської ради стосовно сплати боргу за БАНЮ.

Ось тут і зарита наша собачка: Малинська міська рада чомусь не ініціювала розірвання договору з Бурляєм, щоб повернути БАНЮ у власність громаді, а просто подала Бурляя до суду, щоб той сплатив борг, і БАНЯ залишилась у його власності.

І квартира у подарунок

Тісно поряд із цією «собачкою» лежить зарита іще одна — про подаровану частину будинку на вулиці Чернишевського: такий подарунок Олексію Шостаку (на той час секретарю міської ради) зробила дружина ФОП Бурляя пані Тетяна (яка зараз на сайті продажів продає БАНЮ за 5 мільйонів).

Про зв’язок продажу БАНІ і подаровану квартиру Олексію Шостаку свого часу на повний голос заявляв депутат міської ради, голова комісії з питань законності та депутатської етики Василь Федоренко, хоча зараз чомусь це вже не озвучує. На адресу «СП» Василь Михайлович надсилав тоді ксерокопії договору купівлі-продажу, про який ми пишемо тут, і копії договору дарування частини будинку. Чи є тут зв’язок?

Про це не можна стверджувати лише тому, що договір купівлі-продажу БАНІ підписував не Шостак, який тоді був секретарем, а міський голова Сергій Стельмах. Встановити істину в тонкощах цієї справи і вирити всіх собак можуть тільки правоохоронні органи.

До речі, Малинська прокуратура наразі займається справою і намагається пришвидшити її хід, уся затримка — в експертній оцінці об’єкта. Мерія не надала чомусь проектно-кошторисної документації на реконструкцію БАНІ, а у ФОП Бурляя при обшуку її виявлено не було. Акта про пожежу, її причину та суму збитків також нема, бо, буцім, не викликали пожежних. Звісно, за таких обставин складно говорити про вартість об’єкта.

Але прокуратуру цікавить не оціночна вартість БАНІ, за якою її продали, а — ринкова вартість об’єкта на момент його продажу. Бо, за попереднім слідством, БАНЯ тоді ще коштувала мільйони, а її продали всього за півмільйона та ще й із розстрочкою платежу, тому громада Малина залишилась у великому збитку.

Не будемо зараз кидати закиди щодо підписання такого договору купівлі-продажу БАНІ екс-меру Сергію Стельмаху. То — минуле. А сьогодні — маємо: упродовж каденцій свого головування нинішній міський голова Олексій Шостак мав можливість розірвати договір купівлі-продажу БАНІ з ФОП Бурляй, щоб таки повернути майно громаді й перепродати його, дійсно, за ринковою ціною. Але ЧОМУСЬ Олексій Григорович цього так і не зробив. Чому?

Іван БУДЬКО.