«Ура, я в десятці кращих і оголошують переможців, але вже те, що я в десятці, це вже перемога! Адже нас було майже 400, а в фіналі — 40, і всі дівчатка молодці, всі дуже старались і десерти дуже класні. Одразу відчувається рука професіоналів.

Але відлік іде, і за кожним місцем я готова була почути своє ім’я. 10-те — не моє, 9-те, 8-ме — теж не моє. Вже почали робити ставки. Пішла п’ятірка фіналістів, і я не чую свого імені, і третє — теж ні, і ось на другому місці — мій торт! Друге місце! Я щаслива!»

Такий пост на своїй сторінці у Фейсбуці зробила цими днями відома в Малині, і не тільки, кондитер Юліана Максименко.

Про те, що ж це за перемога, особливості змагання кондитерів у заочному режимі та деякі свої кулінарні секрети малинчанка охоче розповіла журналісту «Соборної площі».

— Юліано, малинчанам цікаво, то що ж це були за змагання, де тебе було визнано кращим кондитером із-поміж кількох сотень учасників?

— Раніше я вже розповідала, що люблю в своїй справі завжди вчитись чомусь новому, комунікувати з колегами, переймати їхній досвід. Тому й вирішила взяти участь у Міжнародному навчальному марафоні з кондитерської справи, який через карантинні обмеження проходив у режимі онлайн. Лекції з кулінарної справи нам читали власниця столичної кав’ярні та кондитерської Дарія Тюленєва й відома викладачка кондитерських курсів в Україні Марина Чуєва.

— З твого посту в ФБ зрозуміли, що учасників марафону було чималенько. А звідки, лише з України?

— Не лише. Серед 400 кондитерів, які взяли участь у цьому марафоні, крім українців, були й представники Ізраїлю, Італії, Іспанії, Німеччини, Чехії, Росії…

— Вимоги до участі в марафоні були суворими? Справлялися?

— Спочатку в режимі онлайн ми всі слухали лекції, а потім отримували домашнє завдання, яке повинні були виконати за тиждень. Чого тільки не довелось виготовляти за період марафону! Різноманітні тістечка, торти. Особливо довелося попітніти, мудруючи над виготовленням веган десертів, курасанів, макарунів та мільфею… Та перед виконанням кожного поставленого завдання, я пригадувала слова відомого французького прозаїка-реаліста Гюстава Флобера, котрий говорив: «Наполегливість пом’якшує долю».

— У пості ти написала, що отримувала за кожну свою роботу найвищі бали…

— Всі наші роботи члени журі оцінювали анонімно в три етапи: організатори марафону, незалежні судді й ми самі. Що характерно, ми не бачили, чию роботу оцінюємо, надаючи нашому змаганню ще більшої інтриги, драйву й цікавості. Ставили за кожен виріб дві оцінки за звичною для нас п’ятибальною системою: за зовнішній вигляд і текстуру. Оскільки на всіх етапах у мене були найвищі оцінки, я увійшла до фіналу, де нас було вже лише 40 чоловік.

— І що ж у фіналі? Чим вдалося здивувати журі?

— У фіналі ми повинні були приготувати авторський десерт, але обов’язкова умова — на базі отриманих під час проходження марафону теоретичних і практичних знань, умінь і навичок. Я приготувала 1,5-кілограмовий торт «Ваніль, шоколад і малина». Його складність — різні інгредієнти, важка техніка приготування, цікава композиція. На виготовлення цього торту я затратила два дні. Він був дуже дороговартісним, бо, скажімо, шоколад виготовляла виключно з бельгійських складників, та й сам процес, кулінарні тонкощі його приготування були досить важкими й марудними.

— Але, так розуміємо, воно було того варте?

— О, так! Коли почали оголошувати переможців марафону, я дуже хвилювалась. Лиш коли дійшли до першої п’ятірки, а мого імені досі не назвали, у мене трішки відлягло від душі — значить, уже в лідерах, подумалось. А коли оголосили, що мій торт зайняв друге місце (!) з-поміж 40 фіналістів, я була на сьомому небі від щастя! Мене переповнювали емоції, я ледь не заплакала від такої несподіванки. Хоча, справді, дуже багато пішло часу, зусиль, щоб усе зробити так, як вимагали організатори. Я не хотіла їх підвести, бо не звикла робити улюблену справу абияк.

— А хто ж посів перше й третє місця?

— Точно не знаю прізвищ моїх колег, але напевно знаю, що обидві вони — з України. Перше місце присудили дівчині за незвичну й дуже креативну подачу новорічного солодкого подарунку — гнома. А третю сходинку посіла дівчина Гаяна з Києва, котра також творчо підійшла до фінального завдання й приготувала тістечко у вигляді іграшкової новорічної ялинки.

— Що отримали за перемогу?

— Ніколи не женуся за нагородами, у мене їх уже вдосталь. Головне ж під час цього марафону — я отримала дуже великий багаж знань, досвіду, познайомилась із новими друзями-кондитерами з різних країн Європи та України, дізналась масу нових і цікавих рецептів та технік виконання кондитерських виробів. Це для мене дуже важливо й корисно. Нагорода ж від організаторів марафону за моє друге місце — відповідний сертифікат та кондитерський інвентар і… фартух.

— На досягнутому не зупинятимешся?

— Звичайно, ні (посміхається). 7 лютого планується проведення подібного марафону, в якому також хочу взяти участь, пізнати ще щось нове. Та й слова видатного німецького композитора й піаніста Людвіга ван Бетховена стимулюють мене до подальшого саморозвитку й удосконалення: «Вищою відмінністю людини є завзятість у подоланні найтяжчих перешкод».

 

Розмовляла Ольга КРУК.

 

Фото зі сторінки у Фейсбук Юліани Максименко.