Савіть у страшному сні не могли б, напевно, приснитись такі події, що вдалося пережити 19-ти та 18-річному хлопцям (з етичних міркувань прізвища й імена їх не називаємо, — Авт.) 14 січня нинішнього року поблизу с. Маклаївки Головківського старостинського округу. Таке хіба можна побачити в кримінальних серіалах…

До редакції зателефонували батьки обох потерпілих і попросили допомоги, щоб «вивести на чисту воду» всіх учасників дуже неприємного інциденту, що трапився з їхніми синами того вечора.

Журналістка «Соборної площі» зустрілася з хлопцями. В листі до редакції повідомили наступне:

«14 січня 2021 року, коли всі люди святкували Старий Новий рік, із нами трапився вкрай неприємний інцидент за участі місцевої поліції з Малина та їхніх друзів. Того вечора, близько 19 години 30 хвилин, я з другом, який гостював у бабусі, котра проживає в нашому селі, вийшли на вулицю вигуляти на полі біля села собаку.

Повертаючись додому й не діставшись крайніх будинків близько 700 метрів, нас осліпили фарами автомобілів і раптово зупинили невідомі люди, що приїхали на автомобілі білого кольору «Лада». Він перегородив нам дорогу спереду, різко обігнавши нас. Ззаду ж зупинився інший автомобіль-позашляховик марки «Мітсубісі» темного кольору. З них вибігли близько десяти невідомих нам осіб, котрі без жодних пояснень почали бити нас по голові ногами, в живіт і по всьому тілу. Болючі удари невідомі люди завдавали, не даючи можливості щось сказати і підвестися на ноги… 

Ці нападники були одягнуті у звичайний одяг, через темноту не розгледіли їхнього кольору, але на одному з них була червона куртка з двома білими смужками.

Не розуміючи, що відбувається і хто ці люди, які не представились, і бажаючи захистити себе, ми намагалися з усіх сил відбиватися. Але нас продовжували бити ці люди, від яких тхнуло алкоголем. А потім нас витягнули на дорогу й вимагали повідомити, де нібито нами вкрадений автомобіль «Мазда» сірого кольору, і як ми будемо за нього розраховуватись.

Один із невідомих, що був у червоній куртці з двома білими смугами, сфотографував нас на телефон, відбитки нашого взуття, і вимагав, щоб кожен із нас дав по три тисячі«баксів» і «цю справу ми устаканим». А ні — то зараз приїдуть бандюки і згодують нас ведмедям, маючи на увазі базу єгерів, де в клітках тримають цих тварин.

Однак, ми не мали жодного уявлення, про який автомобіль узагалі йде мова, і що хочуть від нас ці невідомі люди, котрі вели себе дуже неадекватно й грубо, супроводжуючи «діалог» матюками й грубощами. Але нам не давали змоги нічого абсолютно сказати.

Потім ми почали просити, щоб врешті-решт викликали поліцію, щоб розібратися, у чому справа. Натомість, один із чоловіків з компанії запевнив, що зараз поліція приїде і буде з нами розбиратися, і що він нібито сам працює «під прикриттям» правоохоронців.

Через п’ять хвилин з’явився автомобіль поліції з логотипами, з якого вийшли два поліцейських різного віку, у формі, один вищий, а другий нижчий. Молодий поліцейський підійшов до мене, бо ми корчилися  від болю на холодній землі, а потім нам наказали стояти на колінах, витягнув пістолет, притуливши його до скроні одного з нас і звів курок… Після цього поліцейський ще й завдав удару пістолетом.

На моє обурення інший правоохоронець відповів ударом ногою мені в голову.

Через кілька хвилин на місце несподіваної нічної «зустрічі» з правоохоронцями під’їхав ще один поліцейський автомобіль, також із чіткими логотипами, звідки вийшло ще двоє копів у формі, чоловік і жінка, котрі також нам не представились, а просто стояли.

Ви не можете собі навіть уявити, що ми могли відчувати тієї хвилини посеред поля й лісу вночі, коли навколо тебе стоять автомобілі, група зухвалих невідомих людей, а ми, побиті й принижені, стоїмо перед ними на колінах!.. За що й про що? Без вини зробили нас винними…

Лише після цього нам дозволили встати з землі, посадили в поліцейську машину і повезли в Малинське відділення поліції. Тут наполегливо просили все-таки «зізнатися» в крадіжці автомобіля «Мазда», що був нібито вкрадений цього дня вдень, супроводжуючи це словами: «Пацани, ви попали, признавайтесь, вам буде менше покарання!». У нас зняли відбитки пальців та протектори взуття й сфотографували.

Орієнтовно це було о 20-ій годині 30 хвилин. Точно орієнтуватись у часі ми не могли, бо були сильно побиті, з носа йшла кров, боліла дуже голова, ніс, руки та все тіло. А наше прохання подзвонити батькам, щоб повідомити, де ми і що з нами діється, бо в одного з нас тоді ввечері забрали мобільний невідомі люди, відхиляли без жодних вагомих причин і пояснень упродовж чотирьох годин поспіль. Нас увесь цей час «мордували» слідчі в Малинському відділенні поліції, «вибиваючи» зізнання в крадіжці іномарки.

Чекаючи в коридорі, помітили й «давнього знайомого» в червоній куртці, що завдавав нам ударів, котрий перебував у відділенні.

А тим часом ми ж не знали, що до домівки одного з нас, приїхав хтось із відділення, і викликав батьків, кидаючи сніжки у вікно та стріляючи петардами чи пістолетом у повітря… А коли на вулицю вийшла налякана мама, бо в хаті ще перебували п’ятеро переляканих діток, то незнайомець показав їй з телефона фото сина й запитав, де і що він робив напередодні, попросив номер синового телефона. На запитання мами: «Що коїться?» незнайомець відповів: «Він трошки нашкоднічав!..» Але, не дочекавшись номера, поїхали геть.

Мама, відчуваючи недобре, зателефонувала відразу на«102», де пообіцяли з’ясувати обставини, але так і не зв’язалися з нею. В той час номер телефону її сина був у зоні недосяжності.

З відділення нас відпустили о 2-ій годині 30 хвилин 15 січня.

З’ясувавши, що помилились, після ретельної перевірки усіх даних, нас о 3-ій годині ранку поліцейські завезли додому без будь-яких пояснень і вибачень, сухо промовивши: «Ви просто опинились не в той час і не в тому місці!..»

На другий день після цієї жах ливої історії батьки хлопців вирішили з’ясувати суть нічного інциденту. Та спочатку їх «від футболили» в поліції, не бажаючи приймати жодних скарг; а потім — і в прокуратурі, куди звернулись, щоб повідомити про вчинене кримінальне правопорушення (побиття невідомими людьми, які представлялись працівниками поліції, були в формі, мали зброю, яку застосовували, і в подальшому затримали й доставили до відділку поліції). Правда, в прокуратурі повідомили, що цим займається ДБР (Державне бюро розслідувань — Авт.), розташоване в Хмельницькому.

— Я дуже обурений діями таких «поліцейських», котрі дозволяють собі чистої води свавілля по відношенню до ні в чому не винних молодих людей, — розповів батько одного з хлопців. — До тих пір, поки я не зробив декілька дзвінків у столицю, справа з місця не зрушила. Ми самі поїхали в лікарню, де зняли побої, аж тоді за нами слідом приїхали й поліцейські, щоб нібито розпитати у нас про нанесені синові та його другу травми. Відразу заворушились і в прокуратурі, надавши дозвіл для проходження судмедекспертизи й прийнявши у нас заяву про вчинення кримінального правопорушення. Хоч до цього в органах посилались то на карантин, то на те, що ці питання курують у ДБР, мовляв, пишіть туди…

Відповідно до висновків лікарів Малинського Центру первинної медико-санітарної допомоги, того вечора потерпілі хлопці спиртного взагалі не вживали, а від ударів, нанесених дорослими, отримали невтішні діагнози: «закритий перелом кісток носа, забій м’яких тканин тіла в ділянці перенісся, носову кровотечу, забій передньої черевної стінки з ЧМТ, численні синці й гематоми».

У коментарі «Соборній площі» прокурор Коростишівської місцевої прокуратури Наталія Яричевська зауважила, що подія справді мала місце. А факт крадіжки автомобіля був зафіксований у поліції цього ж дня, але дещо раніше.

— За фактом звернення потерпілих до Коростишівської місцевої прокуратури внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань стосовно кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 365 Кримінального кодексу України (Перевищення влади або службових повноважень працівниками правоохоронних органів). Якщо справа буде доведена слідчими ДБР до логічного завершення (суду), то винні особи можуть бути покарані за перевищення влади або службових повноважень, тобто умисне вчинення працівником правоохоронного органу дій, які явно виходять за межі наданих йому прав чи повноважень, якщо вони завдали істотної шкоди охоронюваним законом правам, інтересам окремих громадян, якщо вони супроводжувалися насильством або погрозою застосування насильства, застосуванням зброї чи спеціальних засобів або болісними і такими, що ображають особисту гідність потерпілого, діями, за відсутності ознак катування… можуть бути покарані позбавленням волі на строк від трьох до восьми років із позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

У зведенні, отриманому редакцією «СП» від малинських правоохоронців цього понеділка, про цю подію лиш значиться:

«Угон ч. 1 ст. 289 КК України

14.01.2021 до ВП надійшло повідомлення від жителя с. Пиріжки про те, що викрали його автомобіль. Виїздом СОГ встановлено, що у період часу з 05.30 13.01.2021 року по 11.30 14.01.2021 року неподалік залізничного переїзду між м. Малин та с. Пиріжки невідома особа таємно, незаконно заволоділа автомобілем MAZDA сірого кольору кольору. Попередня правова кваліфікація кримінального правопорушення ч. 1 ст. 289 КК України. Автомобіль було встановлено за селом Маклаївка з технічними пошкодженнями. Особи встановлюються».

Як встановлюються — уже знаємо…

Натомість керівник відділу комунікації Головного управління Нацполіції в області, полковник поліції Алла Ващенко в коментарі поінформувала про те, що подія дійсно мала місце, але з-поміж учасників вечірнього конфлікту 14 січня в с. Маклаївці жодного співробітника Малинської поліції не було. Дуже цікаво виходить, а хто ж тоді і з яких відділень поліції, і у формі, і на службових автомобілях швидко прибув на місце побиття хлопців до Маклаївки? Можливо, то були й справді копи зі столиці, Коростеня, Радомишля чи Олевська?..

Нині цією справою займаються начальник Департаменту процесуального керівництва у кримінальних провадженнях про катування та інші серйозні порушення прав людини з боку правоохоронних органів Офісу Генерального прокурора Ю.Л. Білоусов, ДБР, куди батьки потерпілих також звернулися за допомогою, щоб нарешті призупинити свавілля в правоохоронних органах на місцях.

А поки що всім відомий вислів «Моя поліція мене береже!» у Малині, схоже, може трактуватись зовсім по-іншому?

Олена КРАВЕЦЬ.

«Вибачень тут недостатньо…»

Керівник Малинської поліції вже усунутий від посади. Відсторонені від виконання службових обов’язків до завершення перевірки та прийняття кінцевого рішення й працівники групи реагування

Небувалий резонанс викликала описана нами в минулому номері «СП» подія, що сталася 14 січня поблизу села Маклаївка Головківського старостинського округу — «Якщо не признаєтесь — згодуємо вас ведмедям…».

Одначе на момент написання публікації ми не знали, що дядько одного з потерпілих у цій жахливій історії — Денис Сєник — український дипломат. У соцмережах він також виклав пост про описані нами події (див. справа), і після цього реакція не забарилась: сюжети по кількох українських телеканалах, численні публікації в інтернет-, і не тільки, ЗМІ.

Заворушились, що головне, і стражі правопорядку.

«Офіс генпрокурора відкрив справу щодо можливого побиття поліцейськими 18-річного хлопця у Малині…» — писали одні.

«У місті Малин Житомирської області побили 18-річного хлопця, щоб він зізнався у крадіжці автомобіля. До побиття ймовірно причетні поліцейські. Справу розслідує офіс генпрокурора, а в ГУНП в Житомирській області розпочали службову перевірку. Потерпілий є племінником першого секретаря Посольства України у Великій Британії Дениса Сєніка», — повідомляло hromadske.

«Керівник департаменту Офісу генерального прокурора щодо катувань та інших серйозних порушень з боку правоохоронних органів Юрій Бєлоусов наголосив, що наразі його департамент проводить першочергові дії щодо цієї справи. Він додав, що справу відкрила місцева прокуратура, однак після цього її забрав Офіс генерального прокурора», — йшлося у іншому повідомленні.

«У поліції розпочали службову перевірку щодо поліцейських, які нібито побили хлопців у Малинському районі», — «відгукнувся» й сайті ГУНП у Житомирській області.

«Уранці 14 січня до поліції надійшло повідомлення про незаконне заволодіння автомобілем «Мазда-323», який власник залишив неподалік залізничного переїзду між м. Малином та с. Пиріжками напередодні увечері,не скупились уже поліцейські на інформацію. Під час першочергових заходів із його розшуку уже увечері поліцейські виявили транспортний засіб у лісовому масиві поблизу с. Маклаївки. Також неподалік на дорозі знаходилася група чоловіків, як з’ясувалося, власник автомобіля та його знайомі, а також двоє юнаків, яких вони звинувачували у причетності до викрадення авто. Відтак хлопців доставили до відділення поліції для перевірки усіх обставин. Після з’ясування необхідних відомостей їх відпустили. Наразі працівники відділу інспекції з особового складу Управління кадрового забезпечення ГУНП перевіряють викладене в соціальній мережі повідомлення про нанесення хлопцям на місці події (на дорозі поблизу с. Маклаївки) тілесних ушкоджень іншими особами та нібито поліцейськими.

Результати проведеної перевірки будуть передані за належністю для надання об’єктивної правової оцінки та прийняття законного рішення до Територіального управління Державного бюро розслідувань».

Згодом Головне управління Нацполіції в Житомирській області поінформувало:

«20 січня … було призначено службове розслідування. На цей час у діях поліцейських Малинського відділення встановлено низку порушень. Відтак 21 січня відповідним наказом начальника ГУНП керівник підрозділу усунутий із посади, працівники групи реагування відсторонені від виконання службових обов’язків до завершення перевірки та прийняття кінцевого рішення.

Працівники інспекції з особового складу УКЗ ГУНП продовжують розслідування. За його результатами прийматиметься рішення щодо подальшого проходження служби працівниками, притягнення керівників до дисциплінарної відповідальності…

Водночас Головне управління Нацполіції в області висловлює вибачення юнакам та їх родинам за дії співробітників. Позиція керівництва главку принципова — об’єктивно розібратись у ситуації та притягнути винних до відповідальності згідно із законом».

Нагадаємо, начальником Малинського відділення є Олександр Фурманюк, якого призначили на посаду 6 серпня 2020 року. До цього він керував Шепетівським відділом поліції на Хмельниччині.

Впливовий дядько одного з постраждалих хлопців тим часом написав новий пост у соцмережах:

«Після розголосу, яка отримала історія мого племінника, розпочато службове розслідування. Чекаємо його завершення в надзвичайно короткі терміни. Але ніяких ілюзій немає. Головне — це процесуальні дії з боку слідчого в рамках розслідування кримінальної справи. Перше за своєю важливістю ніколи не замінить другого. чекаємо саме розслідування злочину, а не проступку. Дії слідчого повинні бути швидкими та ефективними. Також розраховуємо на ретельний контроль з боку Генпрокуратури. Винні мають бути покарані. Вибачень тут недостатньо. Потрібен результат.

…І хочеться отримати відповіді ще на деякі питання. Зокрема: що за люди в Малинському районі разом з поліцейськими влаштовують полювання на людей? Чому поліція вважає, що ці люди мають право вершити суд і правду? Кажуть, шукали машину якогось впливового в місцевих колах чоловіка. Питання: у цього «впливового чоловіка» є своя особиста служба реагування, яка може давати вказівки поліції? Останнє запитання: Коростенський район, місто Малин і село Маклаївка разом з усією Україною знаходяться в Європі чи це чиєсь удільним князівством, султанат, емірат?»

Нам теж хочеться отримати відповіді на всі ці питання.

Він старший син в родині священнослужителя, мого брата, Сєніка Владислава Вікторовича з села Маклаївка Малинського району Житомирської області. 14 січня 2021 року, о 19.30 він вийшов на прогулянку зі своїм другом, який гостював у бабусі в тому ж селі. Зненацька їх обігнав автомобіль білого кольору. Позаду зупинився інший автомобіль, позашляховик «Мітсубісі». З них вискочило близько десяти невідомих, які без пояснень почали бити хлопців по голові, животу і відібрали телефони. Били кулаками і ногами, не даючи можливості щось сказати і підвестися на ноги. Потім хлопців витягли на проїжджу частину дороги і вимагали сказати, де автомобіль «Мазда», продовжуючи бити ногами. Один з невідомих сфотографував їх на телефон і вимагав, щоб кожен з них дав «по 3 тисячі баксів», а ні — «то зараз приїдуть бандюки і згодують вас ведмедям». Хлопці почали говорити про поліцію і один з нападників сказав, що він сам працівник поліції під прикриттям. Через 5 хвилин з’явився автомобіль поліції з логотипами, з якого вийшли два поліцейських у формі. Молодий поліцейський підійшов до Арсена, коли той був на землі, витягнув пістолет, звів курок, притулив пістолет до чола і натиснув на гачок. Пістолет не був заряджений. Після цього поліцейський вдарив Арсена пістолетом. На обурення Арсена інший поліцейський відповів ударом ноги в голову…

Після цього до місця події приїхав ще один автомобіль поліції. Звідти вийшли двоє поліцейських, які без пояснень забрали хлопців у місцевий відділок. Там від них вимагали зізнатися в крадіжці автомобіля, а прохання подзвонити батькам відхиляли протягом 4 годин. Хлопців відпустили лише о 2:30 ночі. О 3 год хлопців повернули додому без будь-яких пояснень і вибачень.

Наступного дня Арсен з батьками поїхав до поліції, щоб написати заяву та зняти побої. Однак і там, і в прокуратурі їм відмовили. Хлопцю довелося зробити це у місцевій лікарні, де його зустріли поліцейські. Вони повели Арсена на зустріч із прокуроркою, де вона постійно намагалася мінімізувати та пом’якшити дії поліції, а згодом видала йому незареєстровану копію протоколу, яка навіть не містить печатки.

Про висновки судмедекспертизи, якщо її можна так назвати з огляду на те, як вона була «проведена», хлопцю не повідомили. Жодних офіційних документів не дали. Результат рентгенівського дослідження з підозрою на зламаний ніс та струс мозку також не був виданий.

 

На фото: той вечір і ніч Арсен і його товариш не забудуть іще довго…

 

Фото з інтернет-ресурсів