Коли випадково вдалося побачити фігурки, які виготовляє з мила малинчанка Юлія Ходимчук (Анісімова), здалося, що вона справжня фея-чарівниця. Створюючи нині символи Нового року, жінка вкладає в них усю душу й серце.

У Юлії, дізнаюся, дві освіти: фах технолога деревообробки здобула в Малинському лісоколеджі, а диплом фінансиста і кредитора — Київської філії Міжрегіональної академії управління персоналом. Майже два роки жінка працювала бухгалтером Морозівської сільської ради. Її ж нинішня робота геть далека від здобутої освіти.

— Ще в 2010-му, — розповідає жінка, — я закінчила курси з нарощування нігтів та манікюру, але тоді не довго працювала в цій сфері. Повернулася ж до набутих навиків лише три роки тому. А недавно освоїла ще й досить рідкісне заняття для Малина — подологію.

Зізнаюсь, навіть не чула такого слова.

— Люблю постійний розвиток, — вводить у курс справи Юлія, — тож закінчила декілька курсів із підвищення кваліфікації. Здобувала й нові знання та навики, остаточно вирішивши для себе розвиватись саме в бьюті індустрії. Крім манікюру, освоїла педикюр. А цьогорік зважилася на навчання з нахилом до медицини, а саме — з подології.

Подолог — це фахівець, який займається проблемами стоп: натоптишами, бородавками, мозолями, тріщинами, а також різними ураженнями нігтьової пластини. Головне завдання подолога — виявити патологічні зміни на стопі на ранній стадії та в команді з дерматологом вирішувати проблеми, уникаючи хірургічного втручання. Для Малина це, справді, доволі рідкісне заняття, тому й вирішила спробувати. Звичайно, постійно доводиться чомусь вчитись і удосконалюватись.

— У шкільні роки я бралася за все: і в’язання, і вишивання хрестиком, — продовжує співрозмовниця. — Довгий час захоплювалася інкрустацією та декоруванням одягу, взуття — стразами, бусинами та іншими елементами декору. А з 2010-го по 2017-ий перепробувала стільки всього, що стосується рукоділля!.. Саме тоді й  побачила, що це подобається не лише мені, а й людям: мої прикраси для дівчаток — обручі, віночки, різноманітні заколки тощо; різноманітний декор для дому — топіарії, іграшки з фетру на ялинку. Пробувала й валяння з шерсті та ліплення з полімерної глини. Ну і — миловаріння. Спочатку це були звичайні однокольорові сердечка, овали чи квадратики. Вдавалося це зовсім легко, тож на той момент здалося мені не дуже цікавим заняттям. Деякий час я не робила нічого, бо не було часу: сімейні клопоти, робота…

— А коли повернулась до цього захоплення?

— Коли почала працювати майстром манікюру, в мене була така традиція: щороку напередодні дня Святого Миколая або перед Новим роком для своїх клієнтів дарувати лотерейки, в яких розігрувались знижки і якісь маленькі подаруночки. А в минулому році постало питання, що ж розіграти цього разу? І я подумала, що буде цікаво, якщо я виготовлю символ 2020 року — маленькі мишки. Тоді-то й згадала про свої уміння виготовляти мило і вироби з нього. Загорілася. Правда, моїм клієнтам так і не дісталися мильні мишки, бо їх розібрали, щойно я виставила у «Фейсбук» їх фото. Замовлень було стільки, що ледь справлялась. Навіть тяжко було, адже спершу працюєш до вечора з дівчатками, наводиш їм красу, а потім до ночі робиш замовлення — вихідних практично не було.

Але, — продовжує майстриня, — мені не давали опускати руки й відчувати втому задоволені клієнти, котрі, отримавши замовлення, посміхалися й говорили: «Боже, яка краса, яке ж воно гарненьке, яке воно миле!..» Тоді зрозуміла, що я на вірному шляху. Почала робити букети з мила, бо в нашому місті не бачила досі, щоб хтось таке творив…

— А де береш матеріали для своїх робіт?

— Усі матеріали — барвники, ароматизатори, упаковки — закуповую лише через Інтернет, бо так зручно і швидко.

— Процес виготовлення трудомісткий?

— Виготовляю мило з основи — це менш шкідливо для мого здоров’я, але теж працюю в засобах індивідуального захисту: масці й окулярах. А якщо починати варити з «нуля», то треба, щоб було або добре провітрюване приміщення, або взагалі окреме, але точно не кухня, і там потрібно працювати в окулярах, спеціальних респіраторах, схожих на протигаз, в рукавичках. Тому цей процес я пропускаю і купую вже підготовлену основу, яку потрібно розтопити на водяній бані, а далі за своєю фантазією чи баченням додаю ароматизатор, барвник (звичайно, використовуються косметичні гіпоалергенні або ж харчові) і заливаю в спеціально підготовлені форми. Залишається опісля дочекатися, коли повністю застигне фігурка, й дістати. Далі, якщо це, наприклад, звірятка, то беруся їх розфарбовувати й звичайно ж слід опісля гарно запакувати.

— Скільки часу йде на виготовлення мильної фігурки?

— Дивлячись на що. Якщо це виріб простий, в один колір, типу лимончика чи якоїсь квітки, то від підготовки до повного застигання потрібно хвилин 20-30. А, наприклад, звірятка чи сніговичок, де потрібно попрацювати з декількома кольорами, то там — ювелірна робота: дрібні детальки заливаєш певним кольором по черзі. Перед цим гарно вивчаєш форму, щоб знати, що за чим іде, аби не вийшло часом, що рука вийде червона замість запланованої тілесної. І дрібні ці деталі заливаєш піпеткою, даючи гарно просохнуть перед тим, як лити основний колір виробу. Ну і звичайно ж розфарбовуєш очі, носик… Тому над таким одним виробом «чаклуєш» до 40 хвилин і більше. Якщо це букет із мильних квітів, то тут і флористичні навички не завадять. На міні-букетики, щоб зробити і зібрати його, 3-4 години знадобиться, а якщо великий букет — то й 6-8 годин витратиш. Інколи, буває, збереш такий букет, дивишся, а щось геть не те, тоді розбираєш і збираєш уже по-іншому…

— Бачу, ти вже розпочала виготовляти серію символів 2021 року?

— Так. Уже зовсім скоро зустрічатимемо Новий рік, покровителем якого стане білий металевий Бик. Символ — завжди старанний, надійний, який славиться своєю силою і рішучістю й цінує спокійне та розмірене життя. Тому й подарунки також мають бути осмисленими. Непрактичні тільки розлютять покровителя, а марнотратством можна відлякати удачу.

— Твої роботи, чула, є в колекціях не лише малинчан…

— За ці роки я дійсно зуміла знайти прихильників і поціновувачів своїх робіт. Тому мої фігурки з мила, і не лише вони, є навіть у Польщі, Італії…

— Маєш якесь життєве правило, девіз?

— А як же без цього жити (посміхається)? Головне в житті для мене — це займатися тією справою, яка тобі подобається. Недарма ж кажуть: знайди роботу до душі, яку полюбиш, і тоді ти жодного дня не працюватимеш. Бо, дійсно, це тоді буде не робота, а улюблена справа. Тому, якщо є в житті якась мета, завжди потрібно йти до неї і тоді обов’язково все вийде. Звісно, нічого з неба саме не впаде, потрібно наполегливо й творчо працювати й працювати. Добре, якщо є підтримка близьких чи рідних. У мене така є — це чоловік і мої батьки, котрі завжди підтримують і ніколи не скажуть, що ти робиш щось не так чи марно витрачаєш час. Значить, я на вірному шляху — дарувати собі й людям щастя й радість, бо нині цього так не вистачає…

Оксана КВІТКА.

Фото автора.